Стоматологічний день

Я не знаю, як знайти більше часу, щоб написати пост пристойного розміру, такий, де можна філософствувати без упину і спинитися нажаханим від розміру свого опусу, який я настрочив)). Але, хоча мені дуже подобається блогінг у Стіміті (інакше я б не писав їх щоночі між дванадцятою і першою), але є багато інших більш пріоритетних справ, серед яких центральне місце займає моя сім'я і якщо я маю вільний час, то проведу його з ними, з дружиною, з дітьми, бо маю досвід тривалої розлуки і він мені не сподобався. Але я розумію, що все може трапитися, то ж намагаюся сповна використати його. Ну і плюс треба працювати, щоб сім'ю прогодувати, але то вже гадаю не новина ні для кого з тут присутніх 😉.

Часу в мене не багато, перед сном, то ж буду коротким (точніше лаконічним 😁). У мене сьогодні був запланований візити до стоматолога, лікую зуби, відвідую стоматолога приблизно раз в два тижні десь з листопада. Він з дружиною працює в місті (так, вони працюють вдвох), тому туди добираюся маршруткою, хоча у нас в селі теж є стоматологічна поліклініка, але так склалося, що до Б. ходить вже лікувати зуби вся наша родина: дружина, її брат, тітка, моя сестра і раз чи два її чоловік. Плюс ще багато знайомих. Ну а от Даринку до ортодонта ми записали вже у ту клініку, що в нас в селі, щоб економити час (але точно не гроші 😄) хоча б на її візитах. Їй поставили пластину через неправильний прикус, і раз в кілька місяців ми ходимо на перевірку. Сьогоднішня перевірка показала, що все по плану, все там розширюється гарно, так як має бути. А от що недобре, що лікарка, що оглядала Даринку, запізнилася і через неї вже не встиг на маршрутку я 🤬. Потім я вже подумав, що в принципі донька могла і сама піти на огляд, вона само все гарно розповіла і чемно вислухала, що скаже ортодонт. Я лише гроші за огляд заплатив)).

То ж Даринка потьопала додому, а я у протилежну сторону, в надії, що можливо ще приїде інша маршрутка, яка мала бути за графіком, але на трекері вона чомусь стояла на кінцевій зупинці і не рухалася. Зрештою я згадав, що у шваґра зараз мало замовлень на евакуаторі і він просто годинами сидить на гаражі у знайомого, то ж подзвонив йому, щоб він приїхав і забрав мене. А щоб не чекати, я пішов на зустріч. Проходив біля інтернату для дітей з особливими потребами, там саме відбувалося реабілітаційне заняття з конем, тобто малого (чи малу) посадили на коняку і водили витоптаною стежкою.

Зрештою швагро мене підкинув, за що я йому вдячний, бо не хотілося вже вкотре запізнюватися через проблеми із транспортом. А оце вже моє фото із стоматологічного кабінету, точніше моїх ніг))

Сьогодні мене мучили дві години (жартую, ні, але минулого разу, коли витягували нерви, справді було боляче, боліло навіть попри місцевий наркоз). Сьогодні ж було легше, і навіть без уколу, бо нерви вбили ще в попередній візит. Але все ж наркоз мені давали, бо свердлили інший зуб, до якого прикріплять місток, щоб покласти ліки. Це було в самому кінці візиту, то ж коли я повернувся додому, у мене ще була затерпла нижня губа і довелося ще трохи чекати, щоб мати можливість поїсти. Але моє терпіння було винагороджено ось такою смачною домашньою шаурмою 😉: