Собаки дійсно вражають своєрідністю характера. Був у моєї бабуся такий Кутька (я його приніс взиму від фермера, обрав серед інших цуценят бо воно було ще сліпе і вміщалося на долоні, а вже тявкало на мене...інші ж 4 чи 5 ні). Так той Кутя і далі вражав унікальністю характера. Маленький сам вилазив з коробочки попісяти, потім залазив назад, ніхто не вчив. Трохи більший (але ще цуцик) бува хтось його трохи образить, залізе за газову плиту і сидить там пів дня, "дметься" обіженка). І так все життя, така сурйозна та унікальна була "пиня". Мене постійно дивує цей індивідуалізм і неповторність характерів собак, прямо кожен свого роду особистість.