You are viewing a single comment's thread from:
RE: Перепустка до раю (казка). У співавторстві з @diodao
Прохання до адміністрації Стіміт: додайте рожевий шрифт (для жінок).
Я рожевий не люблю. Але в такому використанні це було б цікаво. 🤔
Арти бест !!!)
А який твій улюблений колір?
UPD
Окреме прохання до адміністрації Стіміт: додайте зелений шрифт спеціально для Діодао (під колір очей).
До речі, у Серей років 5 поспіль і був редактор з можливістю виділяти шрифти будь-яким кольором, так що це цілком реально зробити. Але з рік тому їм його відключили за борги (той редактор працював через сторонній сервіс).
Зелений. Ти вгадав 😆
КАЗКА №3 (початок).
Одного разу ведмедик та їжачок наїлися мухоморів по випадку свята Геловін і вирішили брести навмання в туман, граючи в орлянку.
– На роздоріжжі я підкидатиму монетку, – запропонував ведмедик, – і якщо випаде орел, звертатимемо праворуч, а якщо решка, то ліворуч...
– Але ж ми можемо так заблукати? – висловив припущення їжачок.
– Яка різниця! Як тут туман, так і усюди туман...
– І то правда...так, із цим не посперечаєшся...ну що ж, тоді ходімо.
І вони пішли. Вийшовши з лісу, кинули монетку вперше. Випала решка, тож попрямували у напрямку замка доброї королеви. Але як тільки почали спускатися з пригорка, ведмедик хворобливо закрекотав, і зупинився.
– Чекай, чекай...
– Шо таке? – запитав їжачок.
– Я не відчуваю свою ліву лапу...
– Господи! Це як?
– Здається, як починаю перетворюватися в берсерка...
– Шооо?
– Дідусь розповідав мені, що таке буває від мухоморів: вікінги наїдаються мухоморів, і тоді перетворюють на вовка або ведмедя.
– Але ж ти і так ведмідь!!!
– Так, а тепер, здається, перетворююсь на вовка...
– Боженьки! Ти впевнений?
І затихла розмова між їжачком та косолапим.
Їжачок думав про те, чи не захоче вовк в якого перетвориться його любий Михасик, зʼїсти бідного беззахисного їжачка.
Аж тут, застелило туманом і їжачкову свідомість і побачив він себе Норною богинею долі, що колить своїми голками пальці усім Аврорам і перерізає нитки долі.
Відчув їжачок як дух всемогутності входить в його тіло, а на пальці зʼявляється кільце Всевластія.
Весь світ у Бога долі, великого і могутнього ЇЖА ЧКА - крокуючого в пітьму, даючого і забираючого, могучого і караючого лорда доріг та перехресть, хранителя нитей життя і повелителя всесвітньої павутини.
І так ці двоє, їжачок, який вообразив себе норною, та ведмедик-вовк, остаточно зрозуміли, що знайшли одне одного в цьому бентежному світі. Оскільки йти ставало все важче, вони приобійняли одне одного за плечі, і так потиженьку почалапали далі, підтримуючі одне одного. Дивну картину представляли ці двоє путників, бредучі крізь туман до замку доброї королеви. Ведмедик навіть загубив на перехресті свою монетку і в нього почала йти піна ротом, а їжачок бормотав собі під ніс щось нечленороздільне.
Тим часом, королева Діо перебувала в розслабленому невіданні про те, що цей ранок готує для неї якісь сюрпризи. Рано прокинувшись і отримавши від замкового ельфа Юмі каву з шоколадочкою, вона сиділа біля вікна в халатику і неквапно посьорбувала солодкий напій, мрійливо спостерігаючи як серед туману починають пролітати рідкі пухнасті сніжинки. Вдалені, немов убаюканий туманом, виднівся силует Чорного лісу, і здавалося, що у цьому сонному царстві ніщо не передвіщає якихось несподіваних подій.
Допивши каву вона глянула на кавову гущу…
Малюнок на дні нагадував фалос…
Королева відсунула чашку подалі, глянула ще раз, але результат - той самий.
Дивно… подумала вона.. Символ сили та плідності в наших краях у царстві тіней ? Цього не може бути…
Вона підійшла до дзеркала та подивилася на себе. Її холодні як крига блакитні очі, почали оживати…
В них жевріла надія на те, що нарешті світло засяє і в її царстві.
Чи то було наслідком і впливом гримуару померлої 200 років тому відьми Гретхен, який вона читала вночі у пошуках сакральних знань? Гримуар містив велику кількість гравюр, частина з яких була підписана GRTHN, а ще частина, явно намальовані більш вправним художником, і значно краще деталізовані, були помічені іменем DVL. О, феї казкового лісу, рятуйте мене, скільки на тих гравюрах вона сьогодні побачила фалосів! Сам гримуар містив багато розповідей про відьомські шабаші та оргії із застосуванням технік тантри, і докладними описами цих технік та їх благотворного впливу... тож чи не дивно, що їй на ранок привидився фалос навіть на дні фарфорової чашки?
Трохи засумнівавшись, Діо втретє переглянула кавову гущу... Та ні, помилки немає, це таки те саме, що вона і подумала...
Здивовано поглянула королева на гримуар Гретхен, який все ще лежав неподалік на нічному столику, біля огарка свічки. Книга тільки недавно з'явилася в неї, і вона ще навіть не встигла спробувати з того нічого, навіть найпростіші заговори або зілля, та здавалося сама присутність гримуару в її спальні уже створювала якесь незриме поле магії та чаклунста. Від того Діо сповнилася впевненого відчуття, що тепер все можливо. Абсолютно все.
В той же час вгачені ведмедик і їжачок підійшли до воріт замку і ведмедик постукав у ворота, а їжачок подзвонив у маленький підвісний колокол. Під грибами, йому дуже сподобався звук, тому він подзвонив знову. А потім знову і знову, бо це було весело. Ведведик продовжував стукати у ворота, і так вони наробили разом багато шуму. Та ті ворота були дуже далеко від покоїв королеви Діо, що розміщалися у західній вежі, тож вона цього навіть не чула. Лише кілька підданих, спеціально призначених для того, побігли до воріт.
Сержант Хамлон виставив у віконце кінчик стріли арбалета, який дивився ведведику прямо в писок, і запитав: "Дідько, кого там чорти принесли в таку рань?!"
— «Рррр-ррр-ррр»
Як бульдозер заричав ведмідь.
— «Що це приставили до мого вовчого лиця» ???
Сержант Хамлон, відкрив ворота подумавши що це королівський блазень знову напився та заснув у лісі, той завжди на ранок з похмілля видавав такі ж самі звуки як і дикі ведмеді.
Але те, що він побачив було настільки неочікувано, що вже за секунду головний охоронець королівства тіней, котрого вважали найсміливішим у королівстві, лежав у ніг косматого з діагнозом - втрата свідомості.
Як тільки лапа ведмедя торкнулася території тіньового царства його тіло почало змінюватися, він лисів на очах, від його шерсті залишилось лише якесь ледь помітне волосся… Ведмідь подивився в калюжу , що залишилась від нічного дощу, та побачив що перетворився в людину… в справжнього красеня…
У їжачка від здивування перехопило дух і він почав бігти щоб і собі перетнути межу і стати людиною. Він геть забув, що він Норна Божественної природи.