You are viewing a single comment's thread from:
RE: Продовжи історію (інтерактивна гра) #FairyTale №1
Подививсь на відьмака,
в нього сила, ось така - 💪
Глянув на свою Іван,
І згадав про свій диван.
— «Бачу, друже білий вовк,
Ти у рунах знаєш толк.
Ти навчи мене, А, брате?
Хочу я дівок чіпляти.
Є в болоті одна жаба,
Хай моєю стане бабой?»
– Вітаю, мілсдарь Іван, – відповів йому відьмак. – Хоча мій основний профіль це знищення чудовиськ, а не їх приворожування...я, звісно ж, всьому можу навчити.
Але розкажіть спершу, як ви? Яким чортом вас тепер занесло у ці края біля Жабиного Озера? Памятаю, під час останньої нашої зустрічі в Реданії, ви ходили усюди з одним яєчком. Гусиним, здається... хм, от мені й цікаво, чим скінчився той ваш квест?
Ну, і чому оце тепер знадобилося приворожити саме жабу, а не скажімо, принцесу Ангеліну? Чим-то так жаба справила на вас таке потужне враження?
Не простеньке те яйце,
а саме яйце-райце.
Я хотів тоді до раю.
Зараз де воно, незнаю.
Стріла призначення вела,
Й на болота привела,
Та попала в жабу,
Офігенну бабу!
Закохався я в ту мить,
А вона мені язвить.
Нафік та принцеса - приведе до стреса.
Хочу я лиш жабу - офігєнну бабу.
– СТРіЛА ПРИЗНАЧЕННЯ... – припідняв брови відьмак. – Ну ти даєш, не перестаєш дивувати. Це назва, гідна пригодницького роману в дусі Райдера Хаггарда. Зацікавив ти мене заінтигував...Так, друже, думаю допоможу тобі...І все ж не уявляю, що ти робитимеш із жабою...Проте, то вже твоя справа. А мені шо, якщо проявиш у винагороді щедрість, гідну царевича, то й по рукам, попрацюю на твоє благо.
Посидь тільки трохи, почекай, я руни доцарапаю на камені, це для захисту перехрестя від лизалоків.
Чим платити я не знаю.
Бо - нічого я не маю.
Батько цар сказав - женись.
З раєм ти своїм уймись.
А не женешся Іван.
В спадок буде лиш діван.
Поможи Відьмаче,
Стоїть Іван і плаче.
– Не знає він! Невже ти не чув пісню про те, що мені треба платити карбованим сріблом? Після того, як Лютіка із'їла драконяча кракозябра, діджей-бард Богдан навіть зробив павер-метал кавер цієї пісні, українською мовою... Та на худий кінець зі мною можна розрахуватися долларами, євро, криптовалютами, ба й навіть натурою...
Ну, що ж, Іване, просвіток є! Поженимо тебе, отримаєш свій царський спадок, тоді зі мною і розрахуєшся. Моя ціна 3000 срібних піастрів, окей?
...Проте, чи певен ти, що твій батько цар схвалить такий мезальянс: його син-царевич...і... жаба.
Жарти жартами, але ж можуть бути й діти...Ти читав повість Лавкрафта "Дагон"?
Заплатіть Відьмакові карбованим сріблом - чув я пісню величну таку;
Та немає Іван, того срібла, хто довірить його дураку ?
Може я заміню тобі барда?
З пісні зробить Богдан метал!
І «Металіка» гірко заплаче,
Під прекрасний мій мега вокал!
Ти подумай про це Відьмаче,
І за себе і за дурака.
Барда зʼїли твого, одначе!
І не маєш ти більш співака.
– От руни й готові мої, що жоден лизалок на перехресті не проскочить
без болю, що висок як срібна куля прошибе...
Тікатиме міршій туди, звідкіль з'явився.
Ходім, ходім до озера тепер. Співати лиш мені не треба...Коли ти був би дівою з зеленими очима, я може і погодився тебе узяти у співці...По вечорам співав би колискові, щоб я краще засинав.
Та й то за магію мою, напевно цілий рік прийшлось би так щодня співати, престаранно.
Щасливий ти, що царський син, тому усе ж зі спадку і заплатиш. Почекаю.
І так вони пішли до озера. Смеркалось.
Я надіюсь ти не на мою жабу око поклав ?
Вона зеленоока діва, зірка моїх очей, солод моїх речей. Ти дивись мені, розкажу твоїй фіолетовоокій що ти на чужих дівиць заглядаєш!!!
А ну складай з рун слова -
Ваня + жаба = кохання.