І.К 3️⃣
Всім привіт.
Не дуже зручно ділити написаний текст більше ніж на дві частини, та що поробиш?
Це третя частина історії яку я намагаюсь написати і можливо не остання…
Ну, ви зрозуміли якої, мабуть:)
То я почну ?)
Я продовжила читання інопланетної книги…
Не все написане можна було зрозуміти та прочитати, іноді цілі абзаци були абсолютно не зрозумілими…
В книзі була якась дивна історія кохання, яку описує внук головних героїв, згадуючи як познайомились його дідусь та бабуся…
На одній з сторінок я натрапила на цікаву ілюстрацію. На ній був ключ, такий самий, як той, котрий я носила в кишені своїх джинсів, що дістався мені від чоловіка, що затуманив мені розум, наче міцне вино…
Між ключами була єдина різниця, ключ з книги мав гравірування, цифри — 6️⃣0️⃣.
tengr.ai
На вечір третього дня, мого перебування в цьому дивному місці, знову увімкнулася сирена, та повсюди вимкнули світло…
Роздалися звуки стрілянини. Знову стало страшно.
Я вийшла з кімнати, так само як і інші, всі почали бігти на вихід, дехто вискакував на вулицю через відкриті вікна, я ж пішла в інший бік, шукаючи двері номер 60…
— Яка дурна ідея — Говорив мені мій внутрішній голос…
Адже двері були не пронумеровані.
Та все ж я знайшла потрібну мені кімнату, перед якою був килимок з номером 60…
Двері були не замкненими, це була його кімната…Милий моєму серцю чоловік, відразу підвівся та замкнув за мною двері.
— Я радий, що ти прийшла. Спускайся в підвал.
Він взяв мене за руку і ми спустилися в таємний прохід, який закривався його ліжком, та був гарно гарно замаскованим під підлогу…
Сходини вели вниз, в місце схоже на бомбосховище.
По моїй спині пробіг холод…
Що, чорт побери, відбувається в цьому місці…
Надіюсь, що матиму можливість дізнатись про це сьогодні…
Ми пройшли коридором, та знайшли кімнату номер 60, ключ від якої був лише в мене, що мене дуже здивувало…
Кімната була невеликою з одним односпальним ліжком…
На моєму обличчі зʼявилася неконтрольована посмішка, після якої мої щоки запалали вогнем сорому… Це ж треба було бути такою необережною в прояві своїх емоцій…
— Вже пізно, можеш лягати відпочивати…
— А ти?
— Я посиджу поруч.
Коли я йшла в це місце я планувала накинутися на … (було б чудово знати його імʼя), з питаннями, але як тільки я сіла на ліжко, мені настільки захотілося спати, що я ледь знайшла сили, щоб не відімкнутися відразу…
— Лягай зі мною, я не приставатиму…
— Мене звати Сан… Ну тепер, якщо ми вже знайомі, Олександро, можна спробувати розділити ложе…
Надіюсь він не читає мої думки… Я зняла джинси, поклала на крісло, що знаходилось поруч та залізла під ковдру й повернулася лицем до стіни, червона як томат — якщо він вміє читати думки, я спалахну від сорому…
Сан, вимкнув світло ліхтарику та зробив те саме, що й я…
Відчуваючи тепло його тіла, що знаходилося настільки близько до мене, я почала засинати… Останнє що я відчула перед тим як відійти в царство Морфея - його руку на моїй талії…
ДЯКУЮ ЗА УВАГУ.
Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.
Радий бачити, що ти в порядку, а то переживав, що після "Гримуарів Маргарити" тебе трохи обламали жартами.
Вангую, продовження буде: "Я прокинулася від того, що щось тверде, потужне, невблаганно вперлося мені в проміжність...Сан заснув з пістолетом у шараварах, космічним бластером, який має стріляти лазерами...слава богам, поставив пістолет на запобіжник..."
Ну, насправді це вже по духу було б трохи схоже на дамський роман, сподіваюся твоє власне продовження буде все ж менш предсказуєме, і більш оригінальне.
Моя колишня роки потому зізнавалася, що перед нашими відносинами я їй наснився і вона навіть кінчила у сні. Так що вважаю завжди можна позаздрити тому чоловіку, який сниться жінці, або входить в її фантазії для творчості (хто б не був цей невідомий у твоєму випадку).
Земна жінка персоніфікація земного тіла, а чоловік прибулець - душі. 😁
А оргазм із четвертої частини — образ благодаті божої, яка низошла на землю на Пасху...
Добре хай буде так, прямо так і запишемо.
В мене інші плани. 😀
Не думаю що буде Пасхальне воскресіння 😆😆😆
Добре, сонце.
Я зовсім не планував так багато гумору в одній гілці коментарів.
Просто сама розумієш, коли жінку завели в потаємну кімнату, уклали у вузьке ліжко і лягли ззаду, обнявши за талію — тут гріх не пожартувати (навіть якщо ти сама хотіла створити лише низку метафор у стилі "ракета земля-небо" ;).
Богдан. Ти тут перегнув добре палку. Ми ж не на порносайті…
Ок, я тебе почув.
Наступного разу, під подібним твоїм оповіданням, замість жартів напишу просто: "Наталя, ти тут перегнула добре палку. Ми ж не на порносайті…"
Ура дочекався... Початок трохи змазаний і на фоні прекрасної середини та цікавого закінчення (яке в кращих традиціях вимагає продовження) виглядає не особливо гудбл, та можливо так було задумано?
Деякі речення та абзачи викликали бажання аплодувати стоячи:
Змазано, щоб провести паралель між видінням в їдальні та автором книги. Але це…
Так. З паралельної реальності. Адже в пари нічого не вийде. 🤣🤣🤣
Добре що перепитав а не відразу почав "критикувати". Хоча я завжди за відверту конструктивну "критику", якщо так можна нгазвати спроби зробити краще.
Та можеш критикувати. Я ж коли пишу абсолютно не розумію зайде те, що я пишу чи ні. Мені важлива думка з боку.
Дякую, тепер в мене є дозвіл писти все що я думаю. Дякую за таку довіру. Та я все ж буду підбирати слова, бо знаю як ранять ці горобці що вилитівши з рота на зад вже не повертаються.
There are enough stories that are written in parts, there are also webnovels here, there is also a community called that. The freewriters have also often finished a story in recent years. That was fun and it also creates a bond besides the fact that the story always goes differently than you have in mind.
Red as a tomato? If he could read minds, falling asleep would not be an option.
Hi. Thanks for the comment. Writing in parts is difficult because keeping the reader engaged isn’t that easy.
Our hero must behave like a true gentleman with a lady. 🤣🤣🤣
So it’s a good thing he can’t read minds.