Чекаю весну...

До південної частини України дісталась зима...

Випав сніг , ожеледиця на дорозі...Життя воно як зебра , смуга чорна потім біла,знов чорна -біла..потім жоп...а потім ніс і знов чорна ,потім біла ...на душі чорнота та сум...Допомогти нічим не можеш навіть собі,а від безсилля руки опускаються...

А коли до мене приходить онука, в житті знов біла смуга. Вона і танцює і малює , але їсть тільки сосіски та огірки 🤣 Фіники ,цукерки ,банани ні мандарини її не звабили😃

Діти мені рослабитись не дають🤣 . Навіть,у неділю у молодшої доньки тренування ,дякую тренеру ,вона по слизькій дорозі заїхала і забрала Маргошку, щоб я мала змогу відпочити.

Сьогодні погода то сонечко,то хмари,але по дорозі знайшла кришталеві гілочки! це машини проїзджали по калюжам поряд , та поливали все поряд , Морозко зробив свою справу ,як у казці!

Не дивлячись на мороз ,на вулиці дуже приємно , нарешті,ми побачили зиму,лютий дійсно виявився самим холодним місяцем . Сподівалась , він нам не принесе занадто багато проблем і неприємностей...
Проте ,у домі квітнуть орхідеї, дивлячись на них ,трохи заспокоюєшся... це зараз тішить глаз ,і душу. Хочу,щоб ви пораділи разом зі мною.

На підвіконні весна ,чекаю її прихід ... Улюблена пора року мами , весна... чекаю...