5-7 лютого 2025 року. І не ковід, і не грип🤷🏻‍♀️

Ніколи не займалася боксом, тож не знаю, який на смак справжній нокаут. А в карате (в 9-10 класах ходила) обійшлася без відключок, оскільки ми всі спарингували з великою обережністю. Але щось схоже на грьобаний нокаут я отримала в середу, в обід.

Із самого ранку 5 лютого я почувалася пречудово — була готова до презентації книги та знайомства з PEN UKRAINE ввечері. Зізнаюся, стати їхньою членкинею — моя мрія з 2021 року. І це був би цікавий шанс просто побачити їхній простір, познайомитися з представниками, співробітниками, зарекомендувати себе якось (якщо було б перед ким), порозпитувати, чи не з'явилися нові шляхи до вступу.

Я зв'язалася з колегою Любашкою, впросила її зробити мені миленьку зачіску (на фото 3 видно), всім розтріщала, що йду з роботи о 17:30, навіть відпросилася в керівництва...

Більше того! Окрилена мрією про ближче знайомство з PEN, я написала директору видавництва (де має вийти моя збірка поезій), що рукопис майже готовий, що до повної готовності лише кілька днів!!! А він написав, що чекає його якнайшвидше в такому разі. Але...

Але о 13 з копійками мене ніби бемцнуло по голові: щось не те! Морозити почало, трясти навіть, біль у горлі. Якого хріна?!

Я одразу погнала в медпункт, поміряла температуру: 37,4. Мене попросили спуститися в аптеку і придбати тест, що я і зробила.

Як видно з фото, в мене немає ні ковіду, ні грипу, але поки я чекала на результати (хвилин 20), стало зовсім кепсько: трухало вже вдвічі сильніше, зашуміло в вухах, почало темніти в очах. І температура піднялася вже до 38,6.

Це було раптово і несправедливо: ніколи ще вірус не захоплював мене так раптово серед білого дня! Все життя я вже прокидалася після нічого сну із симптомами, а тут якась містика, грім серед ясного неба. Чи це не новий вірус із Китаю, який прийшов мені з товарами із Joom?!

Медсестра видала мені маску і відправила геть з медпункту. Жодного звільнення від роботи не виписавши. Тож я набрала сімейну лікарку і запитала, що робити. На щастя, вона погодилася відкрити лікарняний дистанційно.

Я завантажила своє shaking тіло (трухняве? трясуче?) в Uklon і приїхала додому. Випила якийсь гарячий напій з парацетамолом. Завалилася під 2 ковдри. І заснула. Потім через 2 години прокинулася, бо саме партнер прийшов з роботи, щось там з'їла, сходила до вбиральні, і заснула знов: на 11 годин. О п'ятій ранку затріщав сечовий міхур (інакше спала б далі).

З п'ятої до шостої я промучилася, бо сильно ламало кістки, але здалася і ковтнула ібупрофен. Близько сьомої знову заснула, і до десятої. Потім до першої дня подивилася серіал, і знову вирубилася аж до шостої вечора. Знов години три їжа / телевізор / пиття / декатилен — і вирубило по новій.

Тобто, 6 числа я майже не пам'ятаю, його як наче стерто.

Сьогодні, 7 лютого, мені вже хоч не хочеться спати увесь день. Так, ще слабка і з температурою, але вже і читаю, і з друзями переписуюся, і от до стіміта долізла.

Цікаво, що біль у горлі явно зменшився, а риніту чи кашлю як не було, так і нема. Але! Відхаркувалася кров. Гришка сказав, що так починається туберкульоз🙈 Жарти жартами, але якщо ще раз відхаркну кров'ю, піду на рентген.

То що це за вірус такий, як думаєте? В мене нуль варіантів... На ГРВІ абсолютно не схоже. Пфф.