Львівська міська рада в ранньомодерний час

Перша згадка про Міську раду у Львові відноситься до 1353 р. Від цього часу ця інституція як найвищий орган міського самоврядування охоплювала всі сфери діяльності міського життя – була виконавчим та судовим органом, розпоряджалася майном і водночас репрезентувала місто у його зовнішніх відносинах. Спочатку вона складалася з шести членів, яких щороку переобирали. Ця кількість була незмінною до 1519 р., коли законодавчо затверджено нову процедуру виборів, а кількість райців збільшено до 12 осіб. Від цього часу члени раєцької колегії, які виконували функції урядуючих райців (consules residentes), протягом року займалися адміністративними справами, а всі інші, хто в попередні роки були райцями, творили колегію „старих райців” (consules antiqui). Вони мали право дорадчого голосу і завжди декілька з них брали участь у засіданнях Ради. Термін повноважень членів Міської ради, як і в інших містах, тривав один рік, однак дуже часто одну й ту ж особу обирали на повторний термін.

(Львівська ратуша у XVII ст. Ілюстрація з книги F. Jaworski. Ratusz lwowski, Lww 1906)

У другій половині XVI ст. Бартоломей Ґроїцький так охарактеризував образ людини, яка могла бути обраною до Міської ради: „Люди добрі, розумні, повнолітні, тобто ті, що досягли 25 років, осілі у місті, середнього достатку, щоб були не бідні і не багаті, законнонароджені, люди доброї слави, богобоязливі, справедливі, постійні в словах і вчинках, порядні (ті, які не будуть виказувати міські таємниці та не будуть приймати подарунки (хабарі)), не п’яниці, не блазні, не підлабузники, не лихварі, не зрадники яких дружини не зраджують”.

Після викупу війтівства у 1378 р. Рада стала головним судовим органом міста. До її компетенції належали адміністративні порушення, справи, пов’язані із публічною безпекою, а також апеляції від вироків війтівсько-лавничого суду. Формально судочинство Міської ради мало таку ж юридичну силу, як і Лавничий суд. На практиці ж райці вирішували цивільні справи, що стосувалися боргових зобов’язань, державлення нерухомостей і міських ґрунтів, питання торгівлі та ремесла. Справи, що стосувалися менш важливих питань, Рада передавала на розгляд Лаві. Згідно з привілеєм Владислава III від 1444 р. Львівська міська рада отримала повноваження головного апеляційного органу у Руському воєводстві. Від цього часу жителі міст та містечок Руського воєводства свої апеляції мали скеровувати до львівських райців і тільки після цього звертатися до Вищого суду німецького права на замку в Кракові або до королівського суду. Такий привілей мали лише Львів та Краків. До повноважень колегії райців належало також право надавати правові повчання (ortyli) для судів навколишніх містечок.

Серед інших адміністративних функцій Міської ради велике значення мало управління міською скарбницею. Райці контролювали збирання податків і чиншів, оплат за право виготовляти та продавати алкогольні напої, за надання громадянства, доходів від воскобійні. Рада розпоряджалася видатками міста, в тому числі на утримання міських слуг, на ремонт доріг, мостів, на утримання водопроводів, лазень, муніципальних будівель, мурів, воріт, башт, шкіл та шпиталів. Щотижня писар вписував всі доходи і видатки міста до окремих фінансових книг.

Печатка Міської ради Львова 15 ст. (Львівський історичний музей)

Значну увагу Рада приділяла організації торгівлі та ремесла, зокрема стежила за дотриманням права складу й інших торговельних привілеїв міста та дбала про безпеку іноземних купців, контролювала діяльність ремісничих цехів, затверджувала статути і вирішувала суперечки. Райці опікувалися майном удів, сиріт, неповнолітніх, дбали про діяльність шкіл, шпиталів.
Найважливіші справи міста вирішували на засіданнях колегії райців, що зазвичай скликали на вимогу бурмистра, а райці зобов’язувалися бути присутніми. Бурмистр повідомляв райців про майбутні зібрання за допомогою посланців, які розносили спеціальні запрошення (cedułа). Засідання скликали для вирішення питань оренди міського майна (ваг, воскобійні, цегельні, крамів та городів) та виборів урядників: писарів, синдиків, лонгерів, опікунів костелів, провізорів шпиталів, членів делегацій міста на сейми. Незважаючи на те, що був обов’язок проводити засідання Ради кожного тижня, райці у повному складі збиралися рідко.
Формально члени Міської ради виконували свої обов’язки не отримуючи грошової винагороди. Однак різноманітні пільги та привілеї приносили значні прибутки. До особистих коштів райців відносилися оплати за отримання громадянства, оплати за розгляд судових справ, чинші з міських сіл Сихів і Зубри, села Скнилова. У 1542 р. король Сигізмунд надав місту право отримувати 1/3 доходів зимноводського млина , у 1544 р. аналогічний привілей стосувався пекарського млина. У 1547 р. король надав райцям ділянку на березі Полтви біля Краківської брами, де вони повинні були побудувати млин і дохід від нього використовувати для власних потреб. Від 1542 р. райці також отримували прибутки від міської ваги та постригальні сукна . У 1500 р. райці отримали право збирати львівське мито протягом одного року. Від 1506 р. мали право збирати податок „мостове” , від 1523 р. – „чопове”. Всі райці ділилися цими прибутками, можемо припустити, що відбувалося це, як у Кракові – двічі на рік: напередодні Різдва і в понеділок після Зелених Свят. Окрім того райці мали право варити мед та пиво і виготовляти горілку без жодних оплат, а також звільнялися від обов’язку платити податки як міські, так і королівські.

Як бачимо райці мали у своєму розпорядженні значні фінанси.
У питаннях створення та примноження приватного капіталу раджу ознайомитися з діяльністюІнвестиційного кооперативу Philson.pl http://bit.ly/philsonukr