Hike to Spitz (part one).

Be sure to click on the image to view full screen!

EN: Today I'll tell you about our hike to Spitz.	UA: Сьогодні я вам розповім про наш похід на Шпиці.
In this hike we went with my husband @sgorenko. The son participated in competitions in cycling and could not go with us.	В цей похід ми сходили з чоловіком @sgorenko. Син брав участь в змаганнях з велоспорту і не зміг з нами поїхати.
Maybe my husband already told you about this hike, then there will be a version from me... ;-)	Можливо мій чоловік вже розповідав вам про цей похід, тоді буде версія від мене... ;-)

How often we have, this hike began with a wall calendar. We really liked the photo in it and we decided to visit this magical place.

Як часто у нас буває, цей похід почався з настінного календаря. Нам дуже сподобалася фотографія в ньому і ми вирішили відвідати це чарівне місце.

And again, how often it happens, the hike began with night moving - first two trains, then a bus packed with people.	І знову як часто це буває похід почався з нічних переїздів - спочатку два потяги, потім автобус набитий людьми.
But it's worth it! From the very first meters of the trip we were fascinated by the beautiful nature and fresh forest air.	Але це того варте! З найперших метрів походу нас зачарувала чудова природа і свіже лісове повітря.

The sun warmed and often wanted to stay on these meadows with soft grass and meadow flowers.

Сонце гріло і часто хотілося залишитися на цих луках з м'якою травою і луговими квітами.

But, as always we could afford only short halts. Time for rest was for lunch - an hour and in the evening - for sleep.

Але, ми, як завжди могли собі дозволити тільки коротенькі привали. Час для відпочинку було на обід - годину і ввечері - на сон.

Everything in this campaign was almost perfect - good weather, great views, not a difficult route. Only heavy backpacks reminded us that we had to pay for comfort.

Все в цьому поході було майже ідеально - хороша погода, відмінні види, що не складний маршрут. Тільки важкі рюкзаки нагадували нам, що за комфорт треба платити.

Sometimes there is simply nothing to add. Even in hikes, when we go together sometimes we silently go and enjoy the views, without interfering with each other.

Іноді просто нема чого додати. Навіть в походах, коли ми йдемо разом іноді ми мовчки йдемо і насолоджуємося видами, не заважаючи один одному.

In this hike we had to cross two ridges: climb the Kostritscha Range and go to the Chornohora Ridge.

В цьому поході ми повинні були перетнути два хребта: піднятися на хребет Кострича і перейти на Чорногірський хребет.

Chornohora, as always very beautiful, especially from the outside. Only the haze a little disturbs.

Чорногора як завжди дуже красива, особливо з боку. Тільки серпанок трошки заважає.

We stopped to have lunch and then a company of 4 people approached us. They asked us if we do not know the way to Shpitsi. We said that we also go there.	Ми зупинилися пообідати і тут до нас наблизилася компанія з 4 чоловік. Вони запитали нас, якщо ми не знаємо дорогу на Шпиці. Ми сказали, що теж туди йдемо.
We met and went on together.	Ми познайомилися і далі пішли разом.

As it turned out in this company was a guide who led his friends. But he did not even have a map ... :-)

Як виявилося в цій компанії був гід, який вів своїх друзів. Але у нього не було навіть карти ... :-)

We also had not only a map, but a smartphone with navigation.	У нас же була не тільки карта, але і смартфон з навігацією.
We reached the place where we spent the night. There our fellow travelers surprised us very much with the contents of their backpacks.	Ми дійшли до місця ночівлі. Там наші попутники дуже сильно нас здивували вмістом своїх рюкзаків.
But about this in the next part...	Але про це в наступній частині ...
To be continued...	Далі буде...