You are viewing a single comment's thread from:
RE: The road to the last meeting ... #SaturdaMemories UA / EN
Я неймовірно щаслива, що моя мама жива. Але не можу подолати в собі приступи тваринного жаху, що її може колись не стати...
Я неймовірно щаслива, що моя мама жива. Але не можу подолати в собі приступи тваринного жаху, що її може колись не стати...
Це так моя донька Вікторія. Після смерті бабусі вона часто прокидається вночі, перевіряє чи я жива...
Так шкода, що нема на то ради(((
тільки один вихід - нікого не любити....
А може навпаки любити ?
Ти любиш читати книги.
Ось тут цікаві думки на цю тему. мки
більше любити - більше страждати. але нехай, воно того варте.
я б не хотіла бути як будда - відректися від усіх близьких, щоб пізнати стан нірвани і повної відсутності бажань, емоцій тощо
Я теж не знаю як краще, але після багатьох років пошуку, відвідування різних релігійних напрямків, типу кришнаїтів... я вибрала для себе шлях християнства. А там сказано що лише любов є те що залишиться після нас...