I have escaped to safest region and back to Steemit (ENG\UA)

So I'm going to tell you my story how I left my home city. What I did saw and felt. Join me in my journey and Steemit is still the best place where I can share the story to the world.

Я збираюсь розказати свою історію, як мені довелось покинути моє рідне місто. Про все що я бачив та відчував. А Стіміт це найкраще місце, щоб поділитись своєю історією зі всім світом.

Photo(https://www.ukrinform.net/rubric-ato/3482837-ukraine-wins-battle-of-kharkiv-as-russian-troops-pulling-forces-out-of-area.html)

I woke up hearing loud explosions. I hoped to the last that it was a bad joke and someone decided to start the fireworks at 5 am. But the explosions continued and I opened a telegram channel with the News.

Я прокинувся від сильних вибухів. Я до останнього сподівався, що це якийсь невдалий жарт і хтось вирішив запустити феєрверки о 5 ранку. Але вибухи продовжились і я відкрив телеграм-канал з Новинами.

The war began - that's all that was written there.

Почалась війна - це все що там було написано.

Then the news feed began to be updated very quickly, you can read the whole story on news sites, my diary is not about that.

Далі новинна стрічка почала дуже швидко оновлюватись, всю історію ви можете прочитати на новинних сайтах, мій щоденник не про це.

At five o'clock in the morning it was still dark outside, and nothing could be seen at all. At six o'clock it began to dawn, and at the window I saw such a picture.

О п'ятій ранку було ще темно на вулиці, і не було видно взагалі нічого. О шостій почало світати, а біля вікна я побачив таку картину.

The explosions stopped for a while, and I sat down to work. At the same time, I constantly checked the news and wrote off with my relatives and friends. I think you guessed it, everyone was in shock.

Вибухи трохи припинились, а я сів працювати. При цьому постійно гортав стрічку та списувався зі своїми родичами та друзями. Думаю ви здогадуєтесь, що всі були в повному шоці.

One of the friends sent a photo from his window

Один з друзів прислав фотографію з його вікна

Then the president spoke and imposed martial law. And real battles began near the city. It was very loud, but at that time I did not know how serious it would be next.

Потім виступив президент і ввів військовий стан. А біля міста почались справжні бої. Було дуже гучно, але тоді я ще не знав, наскільки буде все серйозніше далі.

The news said that everyone should pack up and be ready to evacuate. After work, I did not leave the house and began to sort out everything that I might need and that could be left.

В новинах сказали, щоб всі зібрали речі і були готовими евакуюватсь. Після роботи я не виходив з дому і почав перебирати все, що мені може знадобитись, а що можна було б покинути.

The important thing. It was impossible to prepare for that. You imagine how it could have been, but when the war came, you start doing completely different things.

Важлива річ. Неможливо було підготуватись до того. Ти уявляєш як воно могло бути, але коли війна прийшла, то починаєш робити абсолютно інші речі.

And I can't even imagine how people in such times from the first day were filming, writing and taking photos. It is simply impossible with so much information and emotion.

І я навіть не уявляю, як люди в такі часи з першого дня вели відеозйомку, щось писали та фотографували. Це просто неможливо з такою кількістю інформації і емоцій.

Stay tuned for the next episode of my very long story.