CLUB100. The Diary Game 3 : Date 20.06.2022. Початок шляху...

Відпрацювала цілий тиждень без вихідних, думала, що й копита протягну, а ні ще жива)).

Як і планувала, вирішила їхати в Україну по дідуся. Так вийшло, що його будинок постраждав від прильоту снаряда до сусіднього двору, тепер йому ніде жити. Добре, що добрі люди хоч на якийсь час притулили дідуся.

З вечора зателефонувала перевізнику та забронювала місце на сьогодні на п'ять годин ранку.

Послугами цієї компанії з перевезення людей за кордон я користуюсь не вперше, відповідальні.

О п'ятій ранку була в призначеному місці, а саме на залізничному вокзалі в місті Лешно. Автобус під'їхав вчасно. Проїзд оплачується під час посадки, що до речі страхує від перевізників кидал.

Автобус був набитий битком, вільних місць не було. Люди, тварини та багато валіз та посилок, проходи завалені сумками. Капець якийсь, але люди цілковито повертаються додому в Україну.

Воно в принципі і зрозуміло, як то кажуть в гостях добре, але вдома краще як би там не було.

В автобусі працює кондишень, так що їхати не так вже й жарко. Зате на вулиці пекло, поки вийдеш перекурити на зупинках сімома пітами вийти можно.

До кордону ми їхали майже чотирнадцять годин, воно й не дивно, маршрут проходить через усю Польщу, з одного краю країни до іншого.

На митниці дуже багато машин, легкових, вантажних, автобусів та просто окремих груп людей, які бажають перейти кордон пішки.

Вже котру годину стоїмо в черзі на перевірку документів на польському кордоні, чекаємо, чекаємо і чекаємо...