CLUB100 The Diary Game : 26/05/2022 :"Будь ласка відпустіть..."

Доброго вечора ми з України!

Як же закарбувався в голові приспів пісні "Рідні мої" від alyona alyona.

Я сумую. Я сумую за рідними, друзями, домівкою та навіть за робочим столом з ліжком... садом та городом. Вчора мати їздила до Токмачки. З її слів, там одне жахіття. Центральна вулиця засипана уламками з цегли та шиферу, повалені стовпи електромережі, а там де вистояли - висять обривки дроту. Я вже не знаю скільки люди живуть там без світла. Приблизно два місяці. Ті люди, що не виїхали, а їх десь по підрахунках дві сотні, вже присосувались до таких умов, адже до багатьох можливо зателефонувати. Батьківський будинок ще цілий, але все заросло бур'янами. Такого з роду не було... Прикро. Мати побула там майже добу, але встигла побачити і літаки і прильоти від мінометів, "граду" та гармат.

Нас вчора зрання розбудили вибухи у місті. До цього ніяк не можна звикнути. Чотири ракети... Нажаль збити вдалось лише одну. Офіційно - загинула одна людина. Пошкоджено більше шестидесяти будинків. Ну от як туту не матюкатись?! Скільки в них ще тих ракет? Скільки в них ще нелюдей, які готові то все запускати по цивільним? Питання залишається відкритим.

Цей коридор, котрий я проходжу декілька раз на день мені вже здається чи то бункером, чи кролячою норою. Вже занадто довгий. Як що чесно, то все втомило. Я не у себе вдома, а одже потрібно підлаштовуватись під нові умови. Майже не реально попрати свої речі - це мабуть основна незручність. У вбиральні малі умивальники та довгі крани, із за чого не можливо навіть обполоснути руки, щоб не намочити підлогу. Ці дрібниці начинають дратувати. А ще до нас підселили знов людей, які не дають виспатись. Тепер основна причина безсоння - не храп сусідів, а кашель.

Повернемося до наших нових сусідів. Це також біженці з пологівського району, як і більшість в цьому прихистку. Це син, якому десь під п'ятдесят років, та його мати. Вони вже в цьому інтернаті вдруге. Спочатку вони виїхали до Польщі, а потім як і моя тітка опинились в Німеччині. Як я зрозумів, матері не підійшов клімат. Ось звідки взявся кашель. Ось так люди поїздивши по європах повернулись додому. З рештою це добрі люди, але мене вже по накопичювальній системі навіть дрібниці начинають дратувати

І знову мій дей нагадує "день бабака". Ранок, сніданок, плетіння сітки, обід, перерва, плетіння сітки, вечеря та відбій о дев'ятій.

Це наша сьогоднішня робота. До обіду сітка вже була готова. Добре коли в наявності є матеріал та ціла нова сітка. З рештою сітка була вже готова, та чекала коли за нею прийде Аня.

Порадившись зі своїми, ми вирішили підшукати собі окреме житло. Так, тут добрі люди та гарне ставлення до нас, але є нюанси про які я вже написав вище. Грошей, які нам мають нарахува як переселенцям, має вистачити на аренду житла та сплату комунальних послуг. Хоча ціни на житло значно вищі за середньостатистичні річної давнини. Хоча вони не такі високі, як на західній Україні. Звісно якщо вірити розповідям переселенців. Маю надію, що далі переїжджати не прийдеться, та до Запоріжжя окупантів не пропустять.

Ось так пройшов мій день. Молимось за Україну, та віримо в ЗСУ!!