#CLUB100 The Diary Game : 17/05/2022 : будні переселенця
Доброго вечора ми з України!
Отже вже більше двох тижнів ми проживаємо в інтернаті міста Запоріжжя. Як швидко плине час. Я розпрощався з батьківською хатою, не встиг звикнути до власної домівки. А зараз живу навіть не у родичів чи друзів. Якесь дивне відчуття, ніби сирота чи безхатченко. Але не все так печально.
Про війну нагадують лише перегороджені дороги та сирени. Позавчора вночі був дощ з грозою, так на ранок в запорізьких чатах всі перепитували, що прилетіло. Але це всього лише грім був. Ще довго наш народ не буде нормально реагувати на різкі звуки.
Це подвір'я нашого інтернату. До речі, навколо школи дуже гарна природа. Місце затишне - навіть Дніпро поруч, буквально в п'яти хвилинах хотьби. Я навіть вдячний долі, що опинився саме тут. До речі весь колектив : від чергових, вихователів до директора - дуже доброзичливі. Все навколо допомагає заглушити жах війни.
Коли я проходжу по коридору до їдальні то мені кинулись в очі ось такі таблички.
Я думаю, що ви відразу збагнули, що це. До мене лише згодом дійшло, що це таблички з шрифтом Брайля. Адже сам інтернат спеціалізується на навчанні дітей з вадами зору.
А ще, кожен учень цього закладу триччі на день, йдучі до їдальні приходить через цей куточок.
Я декілька разів зупинявся тут, та читав історії героїв. Всі ці воїни загинули в перший рік не об'явленої війни з росією. Майже кожен другий загинув під Іловайськом. Вічна слава Героям!
Йдучи в'язати сітку, дивлячись на фото молодих хлопців, маю надію, що своєю роботою можу зберегти життя якогось воїна. Дуже на це сподіваюсь.
Це моя сьогоднішня робота. Дуже було прємно спостерігати за цію малою. Вона дуже старалась. Навіть не знаю хто її привів, але з розмови серед дорослих зрозумів, що вона тут не в перше. Дуже тішусь, що в нас є такі діточки.
Сьогодні з'явились новини про евакуацію поранених азовців. Маю надію, що позитивно та вчасно вирішать питання екстракції усіх воїнів з Азовсталі.
Ось так пройшов мій день. Молимось за Україну, за воїнів "Азова" та віримо в ЗСУ!!
Я дуже переймаюся через ту "екстракцію", чи шо то було... ми ж чули, що роблять рашисти з полоненими😟 не на місці серце. Дивно, наче за друзів переживаю....
То є герої з надлюдською витримкою, а рашисти не будуть рашистами, якщо не спаклюжать наш символ. Отож переживаємо всі
Це важко переживати за тих людей, які втратили житло.
Їм потрібно буде розпочинати все з початку.
Congratulations! Your quality content qualifies the Steem Global Curators guidelines.
Your post is upvoted using the @steemcurator06 account by @olesia. Continue making quality content for more support.
Дякую за підтримку.