CLUB100 The Diary Game : 09/05/2022 : моє теперішнє хоббі

Доброго вечора ми з України!

Отже всі останні дні я займався тим, що допомагав плести маскувальні сітки.Вільного часу в мене вдосталь отже маю куди його застосувати. В цій справі мене підтримала і моя дівчина і моя мати. Мама правду кажучи не захотіла плести візерунки, а ось нарізанням смужок вони займались залюбки. Вчора плетінням сітки з нашої кімнати займався тільки я, адже дівчата поїхали отримувати гуманітарну допомогу. Кажуть що зустріли наших сусідів із Токмачки. В деяких людей збирання гуманітарної допомоги перетворилося на якесь хибне соц.змагання. Люди їздять по всим точкам видачі і збирають все що дають. До цього долучаються навіть місцеві в тих місцях , де дають лише за паспортом. Я розумію, що не легкий час, та ніхто не знає наскільки це затягнется... Але потрібно мати совість. Візьми стільки - стільки тобі потрібно для проживаня. Але ж ні, люди ще мають нахабство скаржитись, що мало чогось дали після годин стояння в черзі. Якось так... сумно від цього.

Сьогодні наш волонтер Аня принесла ось таку маскувальну сітку на шолом. Також вона дала завдання зробити рамку для в'язання таких виробів, але цим зайнялись двоє чоловіків із штату інтерната. Можливо Аня ще займається виготовленням кікімор адже вона керує не одним місцем виготовлення сіток. До вечора нашоломник мав уже закіненний вигляд, адже в ного доплітали всавки з драпу.

Ну а ми всі займались своєю справою. Сьогодні нам дісталась сітка ось з такою діромахою.

Нічого не вдієш - маємо лагодити. Зі слів Ані, з сітками зараз туго. Коштів не вистачає щоб купувати нове, адже бюджети волонтерів не безмежні. Нам навіть приносили ті, що відбирали у баконь'єрів. З тканиною теж напряг, але Аня умудряється доставати по своїх каналах "піксель". Видно що це залишки від крою військової форми. У нас це на вагу золота, тому намагаємося використовувати практично. В хід йде кожен клаптик. Ще нас забезпечили ось таким трикотажем.

Цей матеріал я бачив на елементах війсьового одягу. Отже працюємо поки з тим що є.

А ось наш колектив. Сьогодні майже був аншлаг. Більшість - це переселенці, які в данний момент проживають в інтернаті.

А це саме автор цього допису. Навіть не помітив, коли дівчина робила фото. Я був зайнятий своєю справою).

Ось так пройшов мій день. Молимось за Україну, за воїнів "Азова" та віримо в ЗСУ!!