The Diary Game : 21/04/2022 : New Community for Ukrainians and Not Only

Сьогодні малесенький переломний момент для українців на Steemit – ми вирішили, що можемо писати конкурсні пости і щоденники в цю групу – групу під назвою Stand with Ukraine. Принаймні так наші щоденники не будуть розкидані по блогах чи інших тематичних групах.

Звісно, якщо я матиму цікаві фото чи історії, я писатиму й у інші групи (World of Xpilar, наприклад). Але прості щоденники краще сюди, в якийсь "свій" куточок.

Дякую @golden-rain за створення спільноти (перейменування старої спільноти, точніше). І всім дякую, хто сюди писатиме.

Крім того, що тут буде "свій" куток, в спільноті ще й зручно закріплювати важливі пости вгорі.

Також можна флагувати фашистських росіян, які забігають до нас в коменти з повними кровожерливості закликами і бажанням геноциду українців. В особистих блогах прапорці відсутні, і апологети вбивць та ґвалтівників безкарно ходили й деморалізували українців в коментах. Також в спільноті ми зможемо просто зробити їм mute. Отакі от можливості для невеличкого скорочення стресу в нашому житті.

Тож успіхів спільноті Stand with Ukraine!🇺🇦

---

---

---

---

Сьогодні я знайшла в сараї отакий експонат: кілька двогривневих купюр зразка 1996 року на підставці для серветок. Тато сказав, що це йому подарували в Рівному, коли він там працював на будівництві. Цікаво, чому з підставкою для серветок🤔 В будь-якому разі, ця фотка прикольна для обгортки поста, який почався словами про нову українську спільноту.

Із не дуже файного: оцей от хвостик сьогодні прикусив мені палець😆 Фото – за буквально хвилину до укуса.

Він накинувся на стіттєву урну в літній кухні, а там було багато поліетилену. Я перелякалася, що він те все з'їсть і станеться закупорка кишечника, давай виривати йому з пащі торбини. А ті торбини м'ясом пахли, і Скубі-Ду вирішив не відпускати їх так просто, тож почав клацати зубами, і їбанув щелепами мені по пальцю🙈

Виходить, протянув зубами уздовж фаланги, ніготь пошкодив. От зараза. Батя наорав на нього і налив води, і Скубі-Ду побіг геть, скавулькаючи. А мені від кровотечі почало темніти в очах🙈 От не виношу я вигляду крові, і все, одразу роблю "брик". Але прилягла, полежала, і все пройшло.

Палець, думаю, завтра буде весь синій. Побачимо. Перемотала бинтом поки. Попередньо потикавши Скубі в рожу із запитанням "хто кусав? хто зробив, га?!" Зараза почав лизати мені ранку і мотиляти хвостом. Мабуть, хотів мене переконати, що не хотів.

Ввечері ми з Грішкою виводили Скубі-Ду на прогулянку, цього разу в ліс. 100 років не була в нашому лісі, реально. Мабуть, востаннє в 2005 році... Принаймні, більше не пам'ятаю пізніших випадків походу в ліс. Він майже не змінився, тільки при вході в ліс сміття побільшало. На жаль, люди інколи бувають негідниками...

Вид із лісу на каньйон

Сьогодні я писала черговий некролог про нашого колегу. Тепер ми їх не виставляємо публічно, а тільки в групу співробітників.

Також написала дуже класну героїчну історію нашого співробітника Євгена. Вона така надихаюча, що, може, пізніше розміщу її і тут, для вас. А зараз просто покажу фото Євгена (він дав дозвіл на розміщення в усіх соцмережах).

Отакі красені наші захисники🥰 Переможемо!