The Diary Game: Date 26/02/21. П'ятий день

Зразу скажу, що це Даринчина фішка - рахувати дні до чогось: скільки ще днів ходити до школи (до вихідних), на який день ми поїдемо до мами (або від мами, що її страшенно дратує 😆 і т. п.). Так от, сьогодні був п'ятий день, п'ятниця себто 😄. Тобто до останній день тижня, коли треба вставати вранці та йти до школи. Але щось Даринка собі наплутала і вранці, коли я почав її будити, вона сказала, що вже шостий день і вона не має йти до школи. Враховуючи те, що цього тижня вона щодня прокидалася нормально, сьогодні я мав справжню проблемку, як змусити її піти до школи. Та трохи вмовляннями, трохи погрозами (не питайте якими 😆) я зміг змусити її принаймні не опиратися одяганню.

Сьогодні шваґро їхав на роботу у зручний для нас час, то ж до школи закинув нас він. Поки ми їхали, дружини скинула ранкове селфі з Маркіяном. Я швиденька забацав "отвєтку" (пацанський сленг ще живе в мені 😁) з Даринкою:

Зловивши сердечко від нашої мами і показавши його Даринці, я відвів донечку до школи. Назад ішов ще не розкислими вулицями села, твердими від ранкового морозу.

Задивився на замерзлу калюжу біля чийогось подвір'я - то ж справжнє озеро:

Прийшов додому, попрацював за комп'ютером, знову пора вирушати в дорогу. Вийшов на вулицю, а там справжнє болото!

Але то на дорозі, а на подвір'ях ще багато снігу, трохи підтопленого, але ще достатньо глибокого. Ось, наприклад автівка посеред нетоптаного снігу))

В лісі також ще сніжно, через те, що сонячне проміння туди проникає слабо:

Іду собі біля траси, тут бачу похилений знак, який під час останнього снігопаду зупинив автівку, що злетіла з дороги. Я не бачив самої аварії, лише сліди.

Нарешті забираю Даринку. Коли вона вдягається, розповідає як провела свій час в школі. Сьогодні вона робила аплікацію у вигляді шпаківні та весело гралася з дівчинкою, з якою хотіла давно подружитися і нарешті їй це вдалося. То ж моя, схильна до гіперболізації дитина заявила мені: "Тату, це був найкращий день!" 😆. Порівняйте з тим, що було вранці))

Ідемо додому, дорогою зайшли в будівельний магазин, купив там кнопкоцвяшки китайського виробництва, мені потрібно прибити плівку на будові там, куди не влізе степлер через обмеженість простору, який для цього потрібен.

Краєвид біля дороги:

Вчорашній розритий мурашник виявився на диво живим. Пригріті сонечком мурахи прокинулися і повилазили назовні, мабуть лагодитимуть мурашник:

Спека сьогодні була така, що додому ми з Даринкою прийшли ледь живі)). Трохи віддихалися, мити руки, їсти, а далі хто куди.

Я на будову, прибивати плівку. Коли закінчив, сфотографував ось такий краєвид з балкона:

Далі вечеря зі шваґром і сестрою, а враховуючи, що сьогодні п'ятниця, на столі опинилася зубрівка 😆. А потім зникла)))

Вечір закінчився традиційним читанням казочки для Даринки і написанням щоденникового поста. Вже й нова доба настала, 00:33. Ще трози покоментувати наших і спатки 😊.