Температурні рекорди (не)похмурого дня

Привіт, друзі! В першу чергу мушу зазначити, що почуваю себе вже краще, не думав, що застуда (чи що там у мене було, тобто не було, а ще є) може так виснажити за такий короткий термін. Горло просто нестерпно пекло вогнем, а шмарклі я замучився витирати, аж подразнення під носом з'явилося. Але після вчорашнього компресу трохи стало легке, горло вже майже не відчутне, і соплі не течуть рікою, але все ще є. З'явився сухий кашель. Але, на жаль, ця зараза добралася до молодшого сина, а враховуючи, що сам він соплі не видує і їх треба постійно витягувати, ще не надто добре і не надто сприяє сну батьків вночі.

Отож, ранок почався на позитивній ноті (для мене), і погода, схоже, зрезонувала з моїм настроєм - вийгло сонечко і залило все довкола своїм промінням. Цікаво те, що сонце потрапляло на кухню, відбиваючись від вікон будинку сусідів - не думав, що таке може бути. Але потім сонце кудись зникло і день став сірий і похмурий. І мені він не здавався аж ніяк не теплішим, за вчорашній, але холодним точно не був. А потім ввечері я прочитав у новинах, що в нашому місті було побито температурний рекорд 2002 року. І спочатку подумав, що то було сьогодні, бо новина сьогоднішня, але це йшлося про вчорашній день і це логічно, бо вчора було справді сонячно і тепло, тому я спочатку і зробив заголовок таким: Температурні рекорди похмурого дня. Але оскільки це рекорд вчорашнього дня і він не був похмурив, довелося загловок дещо відкорегувати.😊

Ось стаття:

7 січня у Львові було перекрито багаторічний максимум температури повітря для цього дня. Позначка термометра піднялась до 11,7° тепла. Попередній рекорд фіксували у 1994 році і температура повітря тоді становила 10,1° тепла.

Оскільки я почував себе краще, то вирішив не скасовувати запланований два тижні тому візити до стоматолога, хоча ще вчора збирався це зробити. А після того, як мені встановили штир, на який наступного разу поставлять коронку (ох і дороге це задоволення ремонтувати недоглянуті в дитинстві зуби, тому ми ретельно зараз стежимо, щоб це робили регулярно і ретельно діти!), я мав забрати фотографії з онлайн-роздруку (я здається вже розповідав про традицію роздруковувати фото за рік до святкування днів народжень старших дітей, які поручі?), то ж трохи прогулявся містом. Як я казав, було похмуро і багато калюж, які я звісно оминав (тобто не ступав туди ногами, але не оминав, щоб сфотографувати 😄)

А сірому дню трохи яскравості додала ось ця картинка - складених яскраво-оранжевих парасольок біля Макдональдсу:

Повернувшись додому після обіду і скориставшись, що в голові більше не шумить, наче по ній били мішком з піском, вдалося більш-менш продуктивно попрацювати.

А завтра буде знову день біганини, бо треба буде встигнути багато різних справ, але я про це обов'язково напишу (ну хіба що буду дуже втомлений, але я ж навіть вчора і позавчора не пропустив щоденного запису у свій щоденник).