Схоже зима повертається

Поки що не сніжна, а морозна. Хоча той мороз такий сильний, а іній, який випадає вранці, такий густий, що здається, що земля вкрита снігом. І коли сонячного ранку розсуваєш штори, а там таке все морозне, білосніжне, мерехтить на сонці, що такий зразу "Вау"! І це такі справжні щирі емоції, краса природи - це те, за що не соромно радіти. Бо природа існувала задовго до приходу у цей світ людини і мабуть існуватиме після нашого зникнення, але саме людина привносить щось нове у цю незмінність - вона здатна милуватися природою, її величною красою. Втім, як і знищувати її. Варто подивитися на знищену природу в зоні бойових дій, наприклад Серебрянський ліс - страшне місце, знищене обстрілами вщент, із п'ятдесятилітніх сосен залишилися лише обгорілі та поламані стовбури, і то невеликі і розмочалені вщент. І навіть з цього страшного місця я бачив красиві фото. Це можна назвати коротко - "смертельна краса", бо там залишилося гнити надто багато людей.

Що ж, останніми днями мої думки постійно звертають в сторону війни і вони геть невеселі, навіяно мабуть позавчорашньою зустріччю. Але сьогодні у мене був сімейний день, то ж повертаюся до нього.

То ж вранці я трохи вийшов надвір помилуватися довколишньою красою та зробити кілька фото.

А ще сходив вниз, до мами за молоком. Дорогою звернув увагу на петрушку на городі. Така зелена і така вся вкрита інієм.

Ну не краса ж?

Так, про сімейний день. Дружина в обід поїхала на день народження куми, я залишився з дітьми. Ми звісно, могли би спробувати це влаштувати, щоб поїхати удвох (але не з дітьми, бо це важко організувати, коли нема власного авто , а сьогодні не хотілося нікого навантажувати, бо у всіх були свої плани та зустрічі). То ж перед тим як піти, дружина допомогла мені зібрати Максима на його щоденну прогулянку (з ним не гуляє ніхто хіба що коли вже геть погана погода), ну і я ще витягнув із собою Даринку з Маркіяном і ми пішли на прогулянку з прицілом на дитячий майданчик неподалік.

Було оманливо сонячно і пожалів, що я не взяв рукавиць і не змусив дітей їх одягнути. Добре, що можна було руки покласти в кишені, а візок можна було штовхати по черзі, однією рукою. Тому на майданчику ми були зовсім недовго, діти по разу пробігли по всіх гойдалках і ми пішли у зворотню дорогу (але вибрали коротшу).

Як ішли назад, натрапили на замерзлі калюжі. Частина з них були сухими, їх можна було відрізнити по білому льоді. Діти їх трохи полускали, це було страшенно весело))

Ввечері, коли повернулася дружина, щоб не заморочувалися вечерею, замовили піцу. Дружина пообіцяла дітям раніше, що спече, але оскільки у мене якраз перебувала сестра, а дружину привіз шваґро, то на всю банду треба було піцк пекти увесь вечір, що залишився, простіше було купити вже готових кілька піц. Піцу я вже не фотографував, що ви піц не бачили, чи що? 😄. Та ще й на ніч тут апетит наганяти)).

Ось такий недільний сімейний день. Діти і погуляли, і погралися у хованки, ввечері ще зіграли у настільну гру, десь там на фоні ішли фільми про "Гарі Поттера". А вже через два дні Святвечір і потім Різдво, яке в першу чергу сімейне свято, мабуть найважливіше у році.