Як я на заробітки з'їздив/How I went to earn money

Не так я собі уявляв роботу у Польщі.

З самого початку як я сюди приїхав, думав що буде дуже тяжка праця, тому підготувався морально. Насправді все було інакше.

Як тільки я працевлаштувався, проект був новий, не більше 2-х неділь, тому з самого початку заказів практично небуло. Задача була в тому, щоб комплектувати речі для заказу, треба було дуже багато ходити.

Це середня кількість кроків за день.

Уявіть, приходите ви на працю з думкою, що зараз попрацюєте, а робота іншої думки про це.

Стоїмо з іншими працівниками, чекаємо, коли нам скажуть що робити.

Проходить година, дві години.

Тільки після цього мені кажуть - допоможи хлопцям.
Нарешті, щось пороблю, дві години просто стояти і чекати було не дуже цікаво, а ті з ким можна поговорити були на іншому процесі.

Зустріли мене зі словами "Ще один? Нуу, будеш тримати маркер."

Стою з маркером, оглядаюся і бачу таку картину:
Один стоїть с лінійкою, другий з ножицями ще 3-є просто стоять і тільки 2 працюють. Так продовжувалось декілька неділь, я не стояв усі 2 неділі з маркером, але було щось подібне, створювали робочий процес.

Люди від скуки робили такий маразм що аж смішно.
Одна парочка на зборах танцювала поки їх ніхто не бачив(вони так думали).
Один чоловік взагалі зробив з картону собачку, прив'язав її до нитки, та гуляв по складу (його за це звільнили начебто).
Хтось сидів на палетах та цілувався, якщо не помиляюсь, то це та сама парочка, яка танцювала. Їм навіть зауваження робили по цьому поводу.
Коли появилась робота, стало краще, люди перестали з глузду їхати(мені так здавалося).

Зі мною працюють дуже багато людей мого віку і я почав працю сприймати як коледж, в якому я вчився. Якщо в коледжі в Україні я вчився готувати, то тут я вчусь бачити гандонів за кілометр, бо їх ту нажаль дуже багато. Та людина, з якою ти спілкувався 1 неділю назад, може вже розпустити слух про тебе через 2 дні. Іноді, коли думаєш що зустрів кончену людину і вже гірше не буде, на її заміну приходить друга.

Все частіше чую від хороших знайомих, які зі мною працюють, що вони вже ненавидять людей. В цілому я їх розумію, в таких ситуацію зайвий раз не хочеться з людиною знайомитись, бо ну його нафіг... Отримувати чергову порцію лицемірства та брехні якось не дуже хочу. Давно дивився відео одного блогера про подібну тему.

Якщо коротко, то краще не заводити нових знайомих. Знайти тих самих, з якими все провірене, але навіть в таких ситуаціях може піти щось не так.

Ця поїздка у Польщу багато чого навчила. Наприклад мені всеодно на вік людини, якщо до мене відносяться не так як треба. Завжди треба з самого початку розставляти свої межі , та бути на готові відстоювати свою позицію та гідність. Звучить дуже очевидно та просто, але насправді ні, якщо брати до уваги, що цих людей може бути одразу декілька.

Хотів пост написати про свою роботу, а потум згадав, що розповідати нема про що. Ходиш собі, збираеш речі, возик відвозиш, береш новий і так всю зміну. Всеодно вийшло непогано(це я так заспокоюю себе), бо розповісти про людей які хочуть тобі якось нашкодити дуже багато, тому треба бути обережним.

Дякую за увагу, бережіть себе.