The Diary Game: 11.01.2025

Привіт всім.

В ночі дуже лячно спала. Тривоги не було, але в нас збивали дрони. Дійсно було лячно. Кудись ховатись, не сховаюсь, малий спить. Сіла на його ліжко і прислухаюся. Задовбали ці кляті зомбовані росіяни. В чаті дівчата також почали писати про те, що тривоги нема, а щось стріляють. А коли над головою пролетіло, то зовсім не смішно було. Хоча десь в стороні пролетів.

А в ранці дзвонить брат і каже, що батько зламав ногу. Капець! Каже, біжи в лікарню, я тебе чекаю. Ну що ж, ноги в руки і бігом у лікарню. Заходжу в приймальне відділення, а там нікого не бачу, так я прошмигнула далі. Бахіли купила по дорозі в лікарню. Там одягла і пішла в травматичне відділення. Знайшла батька. Батько тримається, обурений тим, що прийдеться провести в лікарні.

Знайшла лікаря, виявляється чергував хірург. Він показав знімок перелому. Там виявляється тріщина, без зміщення. Він знімок відправив травматологу на вайбер, і той лікар виписав рекомендації по лікам. Сказав, що поспостерігають, і через 2-3 дні можна забирати батька до дому.

На всі з’ясування пішов певний час. Лікар виписав ліки. Аптеку побачила в цьому корпусі, я аж зраділа. Зайшла в аптеку, все купила і навіть водичку. Аптекарка дзвонила у відділення по корегуванню аналогів ліків. Все вийшло 840 грн на два дні. Ну що ж, прийшлось брати кредитні гроші.

Знов піднялася в палату до батька, забрала речі, віддала тапки, в яких він не буде ходити. Ну може якось однією ногою взує і якось підсунеться на костилях, хтозна як воно буде. Віднесла всі речі і ліки до батька і натрапила на медсестричок, які прийшли ліпити гіпс. Вони попросили не уходити і допомогти їм потримати батькову ногу. Нога у нього не болить, коли просто лежить, а болить тільки коли починає ворушити нею. Але знеболювальні все ж таки я купила і залишила. Потім я вже була вільна і пішла заспокоювати маму.

Зараз я вже вдома. Знову болить голова.
Ось такі справи. Зараз буду дзвонити і питати як у всіх справи.
До завтра.
11.01.2025

==============================