RE: Вона бажала дожити до миру в Україні...
Якось вона мені подзвонила. Підтримала на той час, коли мені було тяжко на душі. Відчула чи що. Коли від мене відвернулися всі, хоча я всім робила так, щоб було добре, але це нікому не було потрібно, не оцінили, кинули.
Вона подзвонила. Я не могла збагнути, що вона дає свою часточку любові. У такому суворому світі для мене це було якось не дієво, дивно. Мені справді тоді стало легше, ніби вона забрала той біль у душі, в мене почало все нагалоджатися, я йшла своєю дорогою вперед. Але потім вже не хотіла з нею спілкуватися, щоб ніхто не бачив мою слабкість, навіть вона.
Я ніколи не плачу. Я люблю більше тварин ніж людей. Плачу тільки коли тваринкам боляче. А зараз я плачу, не знаю чому, просто ллються сльози, коли читаю дописи, що її нема.
Мені стало легше. Виплакалась. Хоча знов плачу, поки пишу.
Вона була неймовірна. Я рада що її підтримка охопила настільки багато людей. Дякую що поділилися цим. Дякую та будь ласка пам'ятайте їх такою, щирою та доброю серцем.
0.00 SBD,
1.02 STEEM,
1.02 SP
Дякую за слова підтримки,вона теж вміла підтримати, вона притягувала до себе людей...