ГУСИ, ВИ МОЇ ГУСИ.

"Гуси ви мої, гусенята!"- з ніжністю в серці та наймилішою усмішкою на лиці вигукувала матуся до трьох карапузів, які слухняно йшли попереду один за одним по стежиночці. Хтось наполегливо збирає букетика з квіток, які майорять на шляху. Хтось йдучи заколихує ляльку пупса, а хтось вишукує в травичці жучків або равликів. Між цими трьома була я. Це було не просто дитинство. Це було дитинство мрія!

Людина не здатна придумати нічого красивіше і досконаліше того, що створив Господь. І для того, щоб насолодитися життям не обов'язково мати царські хороми. Простота, щирість та вдячність в стосунках один з одним творить
радісну атмосферу навіть у старій хатинці. Тоді Господь Своєю рукою малюватиме неперевершені картини життя.

Я ніколи не жила в селі, але спогади, які повертають мене у дитинство навіюють чимось таким легким, мов чисте сільське повітря. Чимось таким солодким і смачним але і в той же час доступним, як стиглі червоні яблучка.
Навіює таким місцем, куди хочеться повертатися постійно, як природа, якої так прагне людська душа. Я пам'ятаю, що розважити себе нам трьом гусам не доставляло жодної труднощі. Ми мали дуже багато іграшок але яка з них може порівнятися з перевернутими табуретками та стільцями, дерев'яними дошками, саморобними халабудами кришками від банок, відерцями, прищіпками, коробочками, пляшками, дідусевими інструментами... Такі прості речі, а стільки сміху було від захопливих ігор!

Я така вдячна Господу за справжнє щасливе безтурботне дитинство, яке подарували мені мої батьки. Я завжди пам'ятатиму кожну хвилинку, яку мені вдалося зафіксувати ще у дитячому розумі. А поринати у ці спогади- така благодать, як виїзджати далеко за межі міста, щоб єднатися з Богом через природу.

Малюнок готовий!

Дякую за увагу!

Чекайте на наступні мої публікації!

До скорої зустрічі!

By @rikarivka.