П’ятнична прогулянка, "Ліс Лісників"

Як би я не любив байдикувати, найкращим відпочинком завжди залишається зміна діяльності. П’ятниця. Тіло все ще інерційно кудись збирається бігти після робочого тижня, а мозок намагається його переконати, що час притормозити: вже вихідні. Сьогодні мені вдалося прокинутися природним чином — виспався, тобто мене не розбудив кіт, не розбудив шум з вулиці і це вже добре. Після сніданку ми з дружиною вирішили кудись поїхати на прогулянку, бо давно вже нікуди не вибиралися на свіже повітря. Вже навіть почали помічати деякі зміни в емоційному стані через існування в режимі "дім-робота-дім". Як-не-як, треба жити.

Я дістав свою стареньку камеру Canon 1200d, зарядив акумулятор. Я дуже давно нічого не фотографував, а будь-яка техніка рано чи пізно ламається, якщо її не використовувати. Це друга причина, чому я вирішив узяти з собою камеру. Я вже й забув, наскільки знімки, зроблені камерою, кращі, ніж на телефон. Також світлини легше обробляти, коли завантажуєш у Lightroom файли raw.

Спочатку була думка вибратися на море, пройтися набережною. Але потім згадали, наскільки там нудно, також під час прогулянки доводиться час від часу ухилятися від бігунів, які вибирають для пробіжок саме пішохідну частину набережної. Не розумію, якщо їм не хочеться бігати вдома чи в спортзалах на стаціонарних бігових доріжках, то чому б їм не бігти по піску? Це ж ефективніше! По-перше, вони б нікому не заважали. По-друге, навантаження на організм більше під час бігу по піску, й ефект від занять спортом мав би бути кращим. Чи я не правий?

Отже, ми вирішили поїхати в ліс. Ну як — ліс? Парк відпочинку в лісовій заповідній зоні. У районі Хайфи є кілька подібних місць для відпочинку, але ми обрали місце в передмісті — Нешер. Це типу маленьке містечко, яке фактично є частиною Хайфи, але зі своєю назвою. Ми там навіть жили один рік, коли тільки одружилися. Нешер перекладається з івриту як "орел". Розташований на схилі гори, там дуже зелено, а невелика зелена зона, яка відділяє Нешер від Хайфи, — чудове місце для відпочинку, де можна якось дистанціюватися від міського хаосу.

Поїхали навмання, обрали зону для відпочинку і прогулянок, куди можна заїхати автівкою. Називається вона Yaar HaYaaranim (יער היערנים) — "Ліс Лісників". Не знаю, хто і чому придумав таку назву. На мій погляд, будь-який ліс — це ліс або лісників, або аборигенів, або диких звірів. Чому йдеться про облаштовану зону для відпочинку і прогулянок? Через те, що територія навколо таких зон є заповідником і якщо в таких місцях можна пройтися без перешкод у вигляді колючих заростей чи ярів, то розводити вогонь там уже заборонено. А також є велика ймовірність натрапити на диких тварин — типу кабанів чи шакалів, які фактично вдома і мають право на самозахист. Та й змії тут активні цілий рік.

Навіть коли природний куточок адаптований під людей, він не такий уже й поганий. Є водопровід, сміттєві баки, резервуари для гарячого попелу чи недовикористаного вугілля. Інколи встановлюють і туалети, але рідко. У затінку між деревами встановлені бетонні столики з лавками. Це литі монолітні конструкції, вони не супер-зручні, але в принципі це класно коли не потрібно думати на чому сидіти чи на чому розкласти продукти та особисті речі. Звісно, існують мобільні стільці та столики, які можна привезти з собою, але вдома їх потрібно ще десь зберігати.

Я хочу поділитися невеликою фотосесією з сьогоднішньої прогулянки. Я відзняв близько 50 фотографій, але найкращі опублікую тут.

Отакі дерева тут ростуть.

Щойно ми приїхали, нас зустріло стадо корів. Я не вмію поводитися з великою рогатою худобою, тому вирішив їх не провокувати на пригоди.

Біла чапля паслася разом із коровами.

Це якийсь середземноморський вид дуба, який прекрасно почувається в місцевому кліматі. Жолуді дуже схожі на жолуді європейського дуба, але мають своєрідні "кошлаті" шапочки.

Зона для пікніка.

Кущ із отруйними ягодами. Принаймні, я думаю що вони отруйні.

Сміттєвий контейнер.

Трошки макрозйомки.

Ємність для викидання гарячого попелу і вугілля після використання мангала.

Водопровід.

Паросток молодого дуба.

Після дослідження місцевості нам ще не хотілося повертатися додому. Вирішили скористатися можливістю та відвідати ще одне місце, де нам дуже подобалося бувати раніше. Ми не їздили туди через хитку ситуацію з безпекою в країні. Це околиця арабського міста Ісфія, там є одне місце, де закінчуються житлові будинки та починається ліс. Там завжди дуже тихо й спокійно, місце, де за пів години втома сама проходить і на душі стає спокійніше. Але про це в наступному дописі.