Мій день, 20 листопада

Всім привіт! 🙂 Настав той час коли треба спробувати написати про прості речі, на кшталт як пройшов мій день. Отже, ранок був звичайним: підйом о 6 годині, сніданок — і я вирушив на роботу. Поки ми снідали, у передмісті прозвучала повітряна тривога через проникнення ворожого безпілотника, але інцидент вичерпано досить швидко. Дружина виходить трохи пізніше, оскільки працює на себе та має відносно гнучкий графік.

Останнім часом стало значно прохолодніше. Після двох дощових днів земля досі просякнута вологою, а вранці випала рясна роса. Це особливо помітно за кількістю вологи на припаркованих уздовж вулиці машинах. Улітку, до речі, аналогічна ситуація, і це пояснює, чому природа продовжує жити в посушливий сезон.

Я живу недалеко від міської лікарні, тому місця для паркування на нашій вулиці на вагу золота. Щойно я підходжу до машини, поруч уже хтось зупиняється та намагається не пропустити місце, що звільняється. Мене це сильно напружує, але людей не перевиховаєш.

О 7:30 рух на дорогах міста вже досить жвавий: люди поспішають на роботу, відвозять дітей у дитячі садки та школи. А ближче до 8 години ранку починається справжній хаос через тих, хто проспав і запізнюється.

На роботу я намагаюся приходити вчасно, тобто не раніше ніж вчасно. Підсвідомо не хочеться нікому дарувати свій особистий час, оскільки робочі справи починають виконуватися з моменту початку мого перебування там. Сьогодні належить прийняти 11 пацієнтів за 8 годин, хотілося б менше, але як є. Обід — як вийде.

Цю фігурку зліпив мій бос. Він захоплюється скульптингом — не знаю, чи правильним словом я це називаю. Жодної тями не маю, чи він ліпив з уявного хлопчика чи з натури. Знати навіть не хочу)))) Я називаю цю фігурку "хлопчик без трусиків" 😅 Більше нічого не додам.

Робочий день загалом видався не дуже вдалим. Клієнти приходили невчасно, вередували, вигадували собі проблеми на рівному місці, сердилися та тупотіли ногами. У підсумку я не встиг пообідати, таке буває, але рідко.

Але зранку хтось із клієнтів приніс частування до чаю, тож я цими частуваннями протягом дня і підзаряджався. Загалом скаржитися не буду, я не для цього пишу тут.

Після роботи заїхав у один магазин, щоб забрати посилку для дружини. Це овочевий магазин, у якому власник влаштував пункт видачі пошти. Ізраїльська поштова компанія скоротила кількість своїх відділень, обслуговує людей із усіх питань, окрім видачі посилок. Їх розсилають по спеціальних пунктах видачі, попередньо можна обрати адресу для зручності біля дому або роботи, поки посилка в дорозі. Практично весь одяг і навіть іноді дрібниці з меблів ми замовляємо в інтернеті в магазинах Next, Amazon, iHerb, а якщо зовсім дрібниці треба — на AliExpress. Так значно дешевше, ніж у місцевих магазинах, до термінів доставки ми вже давно звикли. Отже, цього разу прийшов час оновити зимову теплу ковдру, погода якраз стала досить прохолодною.

Після цього я вирушив забрати дружину з офісу, який знаходиться в іншому місті. Треба було забрати деякі важкі речі. Поїздка на відстань близько 15 км, машиною 20-30 хвилин їзди, а транспортом від 1 години. Усе залежить від завантаженості доріг, від заторів. Повний маршрут я нещодавно публікував у вигляді окремої фотосесії, адже на Steemit не можна завантажити відео, а завантажувати це на YouTube я не захотів.

От і минув день. Повернулися додому, повечеряли, завантажили посудомийну машину. Тиждень майже закінчився, час летить із величезною швидкістю, лише ніби починався вересень, а вже кінець листопада. З глузду з’їхати.

Бажаю всім гарного тижня і спокійних днів. Тихого неба всім.