The Diary Game : Сюрприииизззз

Всім привіт!!!

Вчора, коли я була на прогулянці з дівчатами, телефонує мені брат і каже:

• Ми проїздом в Дніпрі, хочеш, приїзди.

Я аж не знала що сказати, бо з одного боку радію що почула та він тут, в Дніпрі, а з іншого боку, думаю, так, що там з транспортом, я ж Кривого Рогу не знаю, не те що Дніпра... Але то таке, знайду як що треба! Домовилися, що брат подзвонить завтра та точно скаже чи відпустять його на зустріч чи ні, щоб я дарма не зривалася.

Під враженням та з гарним настроєм лягла спати, як прийшла додому з прогулянки, довго не могла заснути, але якось спала. І тут чую дзвінок о шостій, початок сьомої ранку, брат повідомив, що через годину буде в Кривому Розі. Я ж сонна, питаю, а де тебе зустріти? Де саме ти будеш? Місто величезне!!!

Він мовить, потім каже:

• Так, понятно, давай.

Блін, я з просоння не зрозуміла образився чи що? І куди мені їхати? Ну, думаю, якщо він сказав, що через годину буде в місті, то хвилин 10 у мене є щоб вмитися, одягнутися та вибігти на вокзал. Як то кажуть, зібратися доки горить сірник по скорості.

Дзвоню мамі, кажу:

• Мам, Юрка їде. Десь їде, не знаю де, він трубку кинув.

А мама каже:

• Давай до мене, Юрко вже приїхав!!!

Вау, от чудо чудне, надурив, я тут так швидко та в паніці збираюся, майже не повісилася на шнурках, як поспішаю. А він приїхав та розводить мене як кроликів на фермі).

Ну далі ви вже зрозуміли, побігла до мами, а по дорозі пробігла по магазинам, бо не з порожніми ж руками! Юрка, Юрка, Юрка🥰 чуть ребра мені не зламав! А коли він був маленький я його в жо... виціловувала і в п'яточки, і в щічки, і в носик. Він був такий малий, білобрисий- немов молоком облитий, світлюще волосся, та з блакитними оченятами. А зараз волосся темне, нестрижене, небрите, мохнате☺️ чудо. Але все це швидко виправилося, підстригся, вибрився, впізнаю, признаю 🤗. Час пролетів так швидко, чому коли все добре часу не помічаєш? Юрка спить, завтра зранку на Донецький напрямок. Страшно, дуже страшно, але я не подаю виду. Їбана ця війна...

Юрка спить, тихенько сопе, а я сиджу поряд у кріслі, ковиряюся в телефоні, та як ото в пісні "дай я надихаюсь тобою". Речі пахнуть війною як би їх не прала, а я дихаю ним, його речами, тихенько, щоб він не побачив, раптом прокинеться.

________💛💙________

Все буде Україна!

---