The Diary Game : Про чат медиків, гурманів та інше

Всім привіт! З самого ранку у чаті де спілкуються наші українські автори і не тільки, ми обговорювали купу тем. І про те що є така хвороба, коли погано зворачується кров, і про алергії, про зубні проблеми та наслідки анестезії, про каву, хто яку п'є, розчинну чи зернову. Коротше це не чат був, а делегація медиків та гурманів. Реготали від душі, хтось щось напише, хтось доповне, плюс жарти і, я не зрозуміла як восьма година ранку перетворилася на одинадцяту. Пора пити каву, щось їсти, а так як я займаюся зараз своїм здоров'ям, тобто реставрацією зубів, то іжа для мене зараз тільки пахне. Хочеться м'яса, твердого сиру, яблука, але замість цього всього картопляне пюре або вівсяна каша. Блін, в мене шлунок чомусь болить другу добу, не знаю чому, може йому не вистачає вітаміну С - м'ясце, сальце, яйце, винце....

Можна перебити блендером те саме м'ясо та їсти, як кажуть мені друзі в чаті, але блендера немає. Ні кухонного комбайна, ні блендера, ще не обзавелися таким у своїй квартирі. Я навіть посуд не замовляю, є пару тарілок, пару чашок, ложок і досить. Ми не встигли зробити нову кухню, і підібрати посуд та техніку в одному кольорі. Війна приперлася та зруйнувала все, одні нещастя з цим. А сьогодні ще й чоловік подзвонив та розповів про "пригоди", вночі та вранці їх обстрілювали рашисти, зруйнували вщент багато домівок, це якесь чудо, що вони і люди які там ще все залишилися не постраждали. Новина наче добра, жертв немає, але ж як оце тепер дихати? Не можу, до шлунка блядь ще й дурні думки додалися. І ніяк не переїдуть бідні хлопці, ротації не має по декілька причинам. Коротше, ранок оце такий у мене був, спершу весело потім триндець.

Подзвонила подрузі та вирішила з нею побачитися, аби трохи розвіяти свої думки. Поговорили про платформу, про дітей, про ціни, а вони сука лізуть в лізуть у верх. А ще подруга мені розповіла, що підняли прожитковий мінімум, а я про це не знаю. То чому у мене заробітна плата не змінилася, раз мінімум підняли? Оце питання, треба буде задати його своїй начальниці. Добре, пішла я щось поїм, шлунок цей, що йому треба, болить і болить, якось так наче підшлункова.

________🇺🇦________

Все буде Україна!