The Diary Game : Непорозуміння

Всім привіт!!!

С першим днем зими, друзі. Настав грудень, ще трохи та вже й року кінець. Багато хто з моїх знайомих вже готується до нового року. В основному для своїх діточок прикрашають ялинку, щоб дати дітям хоча б якісь гарні емоції в часи війни. Ну, а я тут подумала, ялинка є, але прикрашати не буду. Мої діти великі вже і живуть далеко, вони самі собі влаштують свято яке їм хочеться. Моєму Арчику та ялинка не потрібна, а мені тим паче. Ну можливо якусь гірлянду увімкну для настрою то й добре. Тож я тут подумала, якщо у кімнаті висітиме гірлянда, а не я, то рік був не такий вже й поганий.

Звісно для мене першочергово почути б що з моїм чоловіком, чи живий, де? Нещодавно наснився як ми їхали з ним на велосипеді. Про що говорили не пам'ятаю, бо кіт мене збудив на самому цікавому. А вчора приснився наче ми з ним щось їли і теж про щось говорили, не пам'ятаю про що. Такі миролюбиві сни немов продовження сімейного життя.

Учора написала мені колишня колежанка з роботи, запропонувала вийти прогулятися. Коли я збиралася звільнятися зі школи, вона мене переконувала, типу та ти подумай, почекай, не пали мости... І тут вона вчора ошарашила тим, що пішла слідом за мною на звільнення. Ооо, а я ж казала, що людина йде звідти де їй погано. Звісно якщо у неї є куди йти або вона впевнена у своїх силах. Вчора вийшли значить ми на прогулянку та весь вечір говорили про нюанси своєї праці в школі. Що нам сподобалось, а що ні. І нарешті вона визнала свою помилку коли сказала мені, мовляв "ти ціни собі не складеш""я тобі не вірю, так не може бути"... Бо я розповідала їй, що директорка мене не відпускала, не хотіла підписувати заяву на звільнення, шантажувала як могла. Про все це я колежанці розповідала в надії на підтримку, на порозуміння, замість того почула "не вірю, і тд"... Образило, ми навіть не спілкувалися останній тиждень доки я допрацьовувала, а потім я пішла... І все як я люблю :), спалила на хуй всі мости. Видалила всі номери телефонів, навіть номер тієї колежанки з якою ми добре спілкувалися під час моєї праці в тій школі. Зробила для себе висновки, що хто мене не зрозумів то їх проблеми.

І тут повідомлення, а потім дзвінок, а тепер прогулянка. Тож мені аж легше стало вчора після розмови. Бо я ненавиджу коли людина на щось ображається та мовчить про те, а ти додумуй, розмірковуй. Вона так само звільнялася, і так само директор йшла на шантаж, вмовляла, вигадувала причини чому не хоче її звільняти, та вішала мівіну на вуха, мовляв потерпи, скоро все зміниться і працювати буде комфортно. Все як зі мною.

І оце ж колежанка мені розповідає про все це, а я їй кажу:

• Досить мені брехати, я тобі не вірю. Ти ніяк собі ціни не складеш...
  Пауза, йдемо мовчки, а потім вона мені каже:
• А я пам'ятаю, я точно так тобі і казала коли ти чекала моєї підтримки. Вибач , тепер я впевнена, що ти говорила дійсно правду.

І ми засміялися разом, конфлікт вичерпано. Ну нарешті! Бо я ненавиджу коли мене намагаються звинуватити у брехні. Сенс брехати? Тобто на той момент вона мені не вірила. Ахах, ну тепер віре, бо сама пройшла через те все. Тепер ми з нею поповнили ряди безробітніх. Сьогодні до речі знову зустрічаємось на прогулянці. Купимо кави та будемо довго блукати містом, розмовляти як і раніше про все що нас турбує і цікавить. Без якихось там не домовленостей та недовіри одна до одної. Мені аж легше стало що ми висказали одна одній своє "фє", та залишилися добрими друзями.

________💛💙________

Все буде Україна!

---