Зимова казка для онуки.

На справді - я вірю. Вірю, що всі бажання обов'язково здійснюються . Вірю, що зима своїми завірюхами забирає все пагане, очищуючи цей світ. А кожна сніжинка - це крапелька щастя. Під час снігопаду кожна сніжинка хоче з тобою поцілуватися і ти приходиш додому вся зацілована.

Приходиш, щоб зустріти своїх янголят охоронців. І якщо весною вони гурьбою літають із кімнати в кімнату, засипаючи все сонячними блискітками; літом товпляться біля кранів з холодною водою; восени кутаються в коцики і запалюють лампи під абажуром, то взимку вони завжди очікують твого приходу на кухні з гарячим чаєм в руках і в'язаних шкарпетках на ніжках.

Найвищий щабель довіри, це коли янголятко, підморгуючи, показує мені шкарпетку з заштопаною п'яткою - саме той шкарпеток, який я штопала лише вчора ☺️

А потім він розказує про свої пригоди за останню добу. Розказує що поділився своїм теплом ( і чаєм, і шкарпетками) з військовим у окопі. І що в цього військового була фоточка Соні.

Янголятко розказує як військовий сумує за своєю донечкою і обіцяє, що завтра обов'язково зустрінеться з ним, поділиться теплом і передасть привіт від самої слухняної дівчинки ☺️

_{Posted using SteemMobile}