Вчора прочитав новину про удар по Епіцентру в Харкові якраз перед тим як ішов на нічну зміну на роботу. Вночі - повітряна тривога. Надворі починає світати, так гарно, пташки щебечуть і... серія вибухів, аж шибки у вікнах дзвеніли.
Кожного дня в нас в Україні хтось не повертається з фронту, з роботи, з магазину, з прогулянки парком. Страшна реальність.
Так, я це усвідомлюю, але зі збіги з Максимом та Іриною прямо моторошні. Ніби Всесвіт каже мені: "скоро приєднаєшся до них, ти пасуєш до ланцюжка..."
Ой, та ну, зовсім він не те каже. Мабуть він вам натякає, що рано чи пізно знову доведеться взятися за написання серйозної дорослої книги.