Автомобільні турботи

Наближається зима і перед кожним власником транспортного засобу постає питання заміни літніх шин на зимові. Але мене це ніколи не турбувало, бо колись я купив машину разом із додатковим комплектом зимових шин з дисками. Для того щоб "перевзути" машину мені навіть не потрібно було їхати на шиномонтаж, я це легко робив вдома за 20 хвилин.

Проте ніщо не вічне і цього року я оцінив стан протектора на моїх зимових шинах і зрозумів, що їх потрібно замінити. Все таки безпека - понад усе. До слова, моя машина вже дуже стара і я планую її також замінити на щось більш пристойне, звичайно, якщо наше непередбачуване життя не підкине якихось сюрпризів. Тому мені не дуже хотілося купувати нові шини і я вирішив спробувати знайти вживані, але в хорошому стані.

Інтернет мені в цьому питанні допоміг дуже слабо. Не буду ж я за якимись вживаними шинами їхати аж через дві області. Але в нашому регіоні, всього за 30 км від Калуша є чудова опція, і називається вона "Авторинок".

"Авторинок" знаходиться на околицях Івано-Франківська і щонеділі сюди з’їжджаються тисячі людей, які хочуть щось купити або продати. Історично тут сформувався такий собі автомобільний "діловий центр", де можна обрати будь-яку вживану машину, нові і вживані запчастини і аксесуари. Одним словом тут можна знайти майже все.

Особливістю ринків є те, що туди бажано приїжджати зранку, бо хто перший прийшов, той і купив, а такого товару може більше і не бути. Тому я навів собі вчора будильник щоб встати зраненька. Але, як виявилося, за мене вже подбав путін. Цілу ніч по області літали ударні дрони і мене щоразу будили сигнали тривоги або повідомлення від ДСНС. А зранку розпочалася ще й масована ракетна атака. Відтак будильник мені не знадобився.

Гучні вибухи, які лунали з Бурштина, я вже слухав з чашкою кави в руці. Дочекавшись поки основна маса ракет будуть збиті або поцілять у свої цілі, я вирішив їхати, хоча сигналу відбою повітряної тривоги ще не було.

Ранок неділі, а також повітряна тривога, зробили вулиці Калуша зовсім порожніми. Їхати було дуже легко і швидко. А ще було дивне відчуття, коли ти стоїш дві хвилини на світлофорі на перехресті, де твоя машина є однією єдиною. 🙂

Виїхавши за місто на трасу, ситуація не сильно змінилася. Транспорту було обмаль, а це означало приємну безперешкодну їзду.

Вздовж траси густою стіною ростуть дерева. Так як зараз пізня осінь, сонце не піднімається високо. На швидкості сонячні промені, пробиваючись крізь голі крони дерев, увесь час миготіли мені в очах, всіляко намагаючись мене засліпити.

Траса до Івано-Франківська хоча і має державне значення, однак не є широкою і часто звужується всього до двох смуг. А на фото ви можете побачити, що вона і зовсім ховається під вузенький міст. Історично західна Україна не дуже багата мегаполісами. За останні 20 років дуже сильно розрісся Івано-Франківськ, а так, крім Львова, я б не назвав інші міста дуже великими.

Біля "Авторинку" вирувало життя. Обабіч дороги люди позалишали машини і мені вже не було де зупинитися, тож я скористався платною парковкою.

Що таке "Авторинок" яскраво демонструє фотографія вище. Тут всі, хто хоче щось продати, стають в ряди, а покупці ходять і вибирають що їм заманеться. Класичний ринок, яким я його пам’ятаю з дитинства. Що характерно, ходити потрібно доріжками, засипаними щебенем. Тобто люди, які щотижня збирають сотні тисяч податку з продавців, за останні 30 років не змогли подбати про те, щоб облаштувати належним чином територію.

Шукати довго не довелося і вже за хвилинку я на трапив на продавця шин, як нових, так і вживаних.

Але хто купує у першого продавця? Я ознайомився з асортиментом, цінами і пішов гуляти далі. Як виявилося, я добре зробив, бо пропозицій є доволі багато і вибирати було з чого.

Зрештою я купив шини, проте дві мені вдалося знайти з дисками, готовими до встановлення на автомобіль. Інші дві були без дисків, а тому потрібно буде відвідати шиномонтаж. Всі шини були зимовими, в хорошому стані. Видно було, що експлуатувалися вони мало.

Поруч в якомусь закинутому павільйоні мирно спало собі четверо бездомних собак. Думаю їм тут непогано живеться і місцеві продавці регулярно їх підгодовують. Але шкода, що питання бездомних тварин ніяк не вдається вирішити. Останнім часом було створено багато притулків для бездомних собак, які займають утримуванням та стерилізацією тварин. Це велика і потрібна робота. Але все одно бідолашних тварин на вулицях є ще дуже багато. І винні в цьому ми, люди.

Дорога додому була приємнішою, оскільки сонце тепер світило мені в спину і їхати було абсолютно комфортно.

Порівняно з моїм останнім досвідом їзди по цій трасі, тут помітно збільшилася кількість камер, які автоматично фіксують перевищення швидкості та інші порушення правил дорожнього руху. Про кожну камеру наперед повідомляють дорожні знаки, тож всі водії, коли їх бачать, як за командою, знижують швидкість руху. Камери поставлені в найбільш аварійних місцях, тому, на мою думку, це хороше рішення, яке повинно зменшити кількість дорожньо-транспортних пригод.

Незважаючи на те, що сигнал про відбій повітряної тривоги вже давно пролунав, вулиці Калуша все ще були порожніми. Ніхто в неділю не спішить нікуди їхати, адже це чи не єдиний день, який можна повноцінно провести з рідними. Я теж поспішив присвятити решту дня своїй сім’ї.