ЖАР-ПТИЦЯ, приблизно 1950-х років

18.01.2025.
Хочу продовжити розповідь про свою колекцію Курятник. Про неї я почала розповідати у цьому пості.
https://steemit.com/hive-145157/@nobilisa/ne-bulo-b-tak-smishno-yaksho-b-ne-tak-sumno

Ну так ось... Якщо вже почалась розповідь про мою першу фігурку, то продовжу цю розповідь. Я дуже дорожу цією птахою. 

Статуетка ЖАР-ПТИЦЯ, висотою 22 см, які колись, приблизно у 1950-ті роки, випускав Виноградівський керамічний завод Закарпаття України.
У вже далекому 1965 році, у місті Виноградів створено промкомбінат, де почав роботу і керамічний цех.
Керуючим був Герман Зельманович Розентал. На роботу були запрошені місцеві гончарі Федір Черницький та Іван Драгун, а головним художником Марія Ковальчук. Ці майстри і сформували традиції та стиль виноградівської кераміки.
Черницький виготовляв півників, корчажки, кавові набори, тарілки, а Драгун – високі підлогові вази.
Прикрашали свої роботи невибагливими візерунками. На основі їх виробів почали виготовляти сувеніри, підсвічники, вази, а згодом і декоративні панно, скульптурки.
У 1967році було відкрито цех з виробництва кахлю. У 1971 – запустили першу електричну піч у новому цеху, де працювало вже понад 600 людей! Розроблялися нові види продукції, а потім їх затверджувала художня рада в Ужгороді. Головним художником був Іван Гецко.
Глину використовували з покладів у селах Онок, Велика Копаня Виноградівського району; села Мідяниця Іршавського району; міста Дружківка Донецької області. Барвники отримували з міста Вишневе Київської області.
На заводі використовували два способи формування виробів – пластичне формування і лиття. В Цеху розробки матеріалів готували робочу керамічну масу (пластичну масу, шлікер), глазурі, ангоби. В Гіпсомодельному цеху виготовляли гіпсові форми для заливки та декорування. Також у роботі використовували і шамотну масу, це зменшувало деформацію виробу та стабілізувало усадку. Шамот здебільшого робили самі. Після першого випалу браковані вироби перемелювали і добавляли до звичайної глиняної маси. Інколи шамотну глину брали з міського цегельного заводу. Із шамотної маси робили кашпо. Випал проводився в двох тунельних електричних печах. Температура першого випалу становила 800 °C, а другого – від 850 до 900 °C.
У 1978 році промкомбінат перейменували y Виноградівський керамічний завод. Працюючих уже було близько 1800 чоловік!!! Збагатився асортимент продукції заводу. Почали випускати сервізи, різні декоративні елементи для оздоблення житла. Загалом асортимент продукції сягав більше 100 найменувань.
Керамічні вироби заводу користувалися попитом у населення краю, неодноразово експортувалися в республіки колишнього Радянського Союзу та країни зарубіжжя.
А у1993 році завод нажаль перестав виробляти продукцію.
З 1995-1998 роках під керівництвом Ольги Ваш працював цех з виробництва кахлю у філії, у смт Королево.

   А з цього селища родом мій чоловік! Ми кожен рік йздимо туди у гості та на кладовище (на місцевому діалекті то називається - Тимету.) 

Сподіваюсь Вам було цікаво та дознавально і я зможу отримати Вашу підтримку щоб і надалі був стимул розповідати.
А може в когось теж є така птаха? цікаво й мені дізнатися.
А ще... я шукаю таку птаху ось з таким кольором.

Бо в мене є темніша, як я раніше вам показула.