You are viewing a single comment's thread from:
RE: The Diary Game: "про все і ні про що"
Потягло в небо – це дуже гарно, але це водночас і опасно. Опасно тим, що небо воно затягує. Мій чоловік мріяв про небо з 4-х років. Згодом він став авіаційним інженером, закінчив авіаційний інститут. Потім в нього з'явилися свої літаки. В нього було 300 учнів, яких він навчив літати. Зараз в нього теж є свій літак, але він спрятаний і стоїть в підвалі глибоко від війни, тому що небо закрито і взагалі він давно не літає. Коли-небудь я про це теж розкажу. У тебе дуже гарні фотографії. Сподіваюсь, і далі ти будеш радувати нас цими чудовими кадрами, які ти робиш, не тільки в кафе біля річки, і йдучи по вулиці. Чекаю від тебе гарних фото. Конкурси. Мабуть це цікаво, я новенька і ще не знаю про такі конкурси. Дякую.
Дякую за прекрасний коментар.
Небо таке ж небезпечне як і все інше, єдине що страх висоти дуже часто не дозволяєє до кінця зрозміти цю красу...
Парашютисти завжди від страху позбавляються. Знаєте як? у туалеті)))
Жорстоко... цікаво за рахунок блювання чи дефекації?
Це природньо та очікувано, думаю страху в такі моменти хоч відбавляй...
Мені чоловік розповідав таку історію. Коли вони були на аеродромі одного разу. То там першоразники були та стрибки з парашюту проводили. Після польоту на Ан-2 та перших своїх стрибків, вони спустилися до лагерю на аеродромі.. Мій чоловік запитує у їхніх наставника, що це за черга, коди це вони вистроїлися. А наставник каже, що це вони від страху збавляються. Це була черга до туалету.Така смішна історія)))
Дійсно смішна історія, та дивно що від страху вони не зробили все в повітрі. На такому адреналіні могли й забруднити свою білизну та штани.