Киця - Муся красотуся!

Розказати обіцяла я про нашу кицю. Сьогодні зроблю це))).
16 квітня 2022 року вона сама до нас прийшла.
Це сталося так: ми з чоловіком готували вдома смачнюще м'ясо, копчене. Просто на газовій плиті встановлюємо "домік", під"єднуємо до витяжки та й копчемо. Воно дуже пахтить тільки після того, як усе готово та відкривається кришка. Після завершення процесу, я відкрила вікна та двері провітрити квартиру.
Та й сталося диво – увійшла дуже красива кішка. Ми не могли намилуватися. Але більш за все нас здивувала її поведінка. Вона не мявкала, не лізла на стіл, який був завалений пахущим м'ясом. Я, навіть, відео знімала)

https://youtube.com/shorts/fVsyQr0knMk?feature=share

Звістно свіжого м'ясо красуня отримала, умилася лапками, як належить гарній кішці та й уляглася спати.
Ввечері вона нікуди не пішла. Я винесла її на вулицю, щоб вона йшла до хозяїна, але вона розвернулась та й пулею шпурхнула назад у двері. Йой, боже… Що ж мені з нею робити?
Кішка хоч і гарна та красивуча, але ж вона чужа. ЇЇ будуть шукати володарі.
Так пробула вона у нас три дні. Збігає на вулицю до туалета та й швидесенько назад.
Ну от що робити?
Треба додати що у нас ніколи не було домашніх тварин. Я навіть відносилась до них прохолодно. Ну тобто, нема в мене такої відповідальності та й не треба. У інших людей є, ну то й добре. А я до чого?
А тут така ситуація, коли тваринка сама нас вибрала! Чи сама? Чи то небо нам її послало в таку лиху годину? Коли діти всі виїхали з країни через кляту війну. Коли в нашому під"їзді нас живе 4 людини всього. Дивна ситуація, добирающая до самої глибини душі, якщо почати думати глибше.
Далі якось зранку я пішла до магазину, та й стала у сусідів питати чия то кішка, яка не хоче від нас йти. Сусід з іншого дому, Саша, каже що то вона в нього живе. Але й до нього вона прийшла 3 роки тому. Вже доросла та стерелізована. Доросла така, що може й стара. Один клик поламан. Вона мало грається.
А зараз, коли почалась війна і люди побросали своїх пітомців, він узяв ще одну кішку. То вони між собою сваряться, ділять територію та деруться за їжу.
Ага..... зрозуміло тепер чого ця красуня шукає нових господарів)))
Але ж, кажу Саші, якщо ця кішка вам дуже до вподоби, то давайте якось зробимо, щоб вона до вас повернулась. Але ж не буцати мені її ногами для того? Саша каже мені, хай буде у вас, якщо їй так любо та й з вами. Я спитала як звати кицюню. А він каже, що Машка.
Тю, думаю собі….. Ну та яка ж вона Машка? Така красотуся. Ну то й нехай буде Муся. Муся-красотуся! Вирішила я так собі, та й чоловікові об'явила про то, яке гарне им'я дала кицюні, та й яка я молодець, що з"ясувала чия вона є.
Ось так вона з нами і залишилась. Чоловіку я дала обов'язок її гарнесенько годувати, а собі залишила обов'язок її пестити та розчесувати)))
Як кажуть - довго казочка розказується, та не швидко діло робиться. Дивіться на нашу удочеренну красуню.
Вона дуже прикрашає наше воєнне життя в Харкові. Я безмежна вдячна Мусі та й богу, що вона тепер у нас є. Буду вам і надалі показувати наше з нею спільне життя.