THE DIARY GAME

Вітаю шановна спільнота!

Донька яка геть не любить посміхатися на фото

Трошечки прихворіла не було сил і бажання щось робити. Це вже не вперше не слухаю свій організм і за цього потім злягаю, а предпосили були. Ну то таке...

В період реабілітації ( відпочинку чи лікування) згадала про свою картину по номерах. Вже навіть не пам'ятаю коли її купувала. А згадала яким чином. Йшли ми з донькою у справах і знайшли шедеври на асфальті дітей. Звісно їх сфотографувала і в один прекрасний день переглядаючи свою галерею знайшла ці фото.
Дивлячись виникло величезне бажання щось намалювати. Мабуть згадались часи коли моя Дашуха була ще геть маленька і ми спочатку білаги за голубами, а потім займалися створюванням шедеврів на асфальті.

По малюнкам видно, що без допомоги мами не обійшлося. Але яка ностальгія...

Відійшла від теми.
В закутках своїх картин знайшла вже одну намальовану, яку забула повісити. Хай гості дивляться і думають, що в квартирі живе художник😁

Довго думала куди її повісити і все ж таки зрозуміла, потрібно звільняти місце для такого шедевра. Тому поки незнайду запхала її намісце в закуток і прийшла до висновку, що хай мої знайомі незнають який з мене гарний художник від слова худо😆😆😆

Так як я не можу сидіти без діла навіть коли хворію, розпочала новий шедевр. Наразі робота в процесі, тому покажу тільки частинку.

До зустрічі в нових дописах!