Понеділок. Справи. Думки про щастя

Понеділок зазвичай має бути днем важким, але в мене він був більш-менш звичайним. Після 10-годинної робочої зміни в неділю мій внутрішній запас енергії в понеділок зазвичай на межі. Але я намагаюся не скаржитися навіть сам собі, багато людей із гарною освітою працюють набагато важче й отримують натомість значно менше, ніж я. Цей світ несправедливий.

Я не знаю, як влаштовано в інших країнах, в Ізраїлі кожен підприємець раз на 4 роки (або трохи рідше) отримує лист від податкової з проханням заповнити декларацію про володіння майном. Минулого тижня і ми отримали такий "лист щастя". Усі останні дні я займався складанням списку всіх "цінностей", якими володіє моя сім’я для декларації. А це не лише банківський рахунок, але й холодильник, меблі, комп’ютер тощо. Добре, що не попросили аналізи здати (сарказм). Така ж декларація подавалася в податкову 9 років тому. Найважливіший момент у повторній подачі декларації — це щоб усі дані збігалися. Ось такими справами й болить моя голова останні дні. Хто взагалі пам’ятає, що було 9 років тому? Згадала бабка, як дівкою була. У список "цінностей" також включаються пенсійні накопичення. Спеціальний звіт для податкової про пенсійні накопичення страхова компанія зазвичай видає у квітні кожного року. Я намагався з ними поговорити, щоб дали мені звіт раніше, розмова — як із сухим деревом, цих людей нічого не хвилює, тож мені доведеться чекати квітня, таким чином декларація буде подана в останній момент. Не люблю я такі обставини, але в мене вибору немає.

Від багатьох знайомих і незнайомих людей я часом чую: "Ой як класно, своя справа, сам собі начальник". Це стосується моєї дружини. Але насправді кількість головного болю, яка супроводжує "самого собі начальника", а також полювання на клієнтів іноді перекреслюють усі переваги цієї "свободи". Тож усе відносно і всюди свої плюси й мінуси. Якщо ви найманий працівник, а дохід справедливий і стабільний — тримайтеся за це місце роботи та не шукайте собі пригод.

Ну і раз вже ми заговорили про щастя, то можу додати ще кілька слів на цю тему. За жодних обставин не можна змусити людину бути щасливою. Людина або щаслива, або ні. Саме відчуття щастя можна досягти різними способами, і в кожного воно своє, залежно від способу життя, від пріоритетів і потреб. Уявіть ситуацію, коли бездомний знаходить гроші — купюру, наприклад, 50 доларів. Він шалено щасливий! А тепер уявіть, що поруч із ним стоїть бізнесмен, який щойно загубив цю купюру, коли закривав по телефону угоду на мільйон доларів. Наскільки відрізняється його відчуття щастя від відчуття щастя бездомного? А нічим. Виходить, що щастя буває тільки особистим, навіть коли йдеться про сімейну пару — кожен щасливий від певних обставин.

Тож я бажаю кожному знайти причину для щастя й скористатися нею, незважаючи ні на що.