А я й досі пам'ятаю тих добрих волонтерів які мене злякали...
Ніч, ми стали на узбіччі чекаючи коли чоловіки дозвоняться щоб ми всі десь переночували. Кума з дітьми відійшли по нужденним справам. Я собі стою. Ти начебто в машині своїй чи поруч. Вже не все досконало пам'ятаю з усім ти жахом. Під'їжджає швидко якийсь бус і питає чи є в мене діти. Коли я відповіла так, мені дали якийсь пакет і спитали про дві машини які стояли попереду. Питання було теж саме і я відповіла що це зі мною і ми всі з дітьми. Не пам'ятаю чи вони дали ще по пакету в мої руки чи дали сидівшим в машинах пасажирам. І швидко стрибнули знову і бус поїхавши геть настільки швидко як і коли під'їхали.

Я стою з пакетом нічого не встигнувши зрозуміти і навіть не встигнувши поглянути що в пакеті. Потім і голові промайнула думка

-* А може це щось в пакеті вибухонебезпечне і тому вони за секунди під'їхали спитали сунули і поїхали геть."

Зі страхом я подивилася в пакет і очі наповнилися сльозами. В пакеті була домашня їжа. А я від цих подій взагалі подумала казна що і навіть не встигла отямитися щоб подивитися що там і головне ... НЕ ВСТИГЛА ПОДЯКУВАТИ . Так як і магазинах смітали все з полиць бо з початком війни у всіх був страх що почнеться голод, то про нормальну їжу ніхто і не думав. А тут...не пам'ятаю у кого що. У когось була курятини, у когось навіть сало.

ДАЙ БОЖЕ ЗДОРОВ'Я ТИМ ЛЮДЯМ ТА ЇМ БЛИЗЬКИМ ТА РІДНИМ. ВСІМ ХТО ДОПОМІГ 🙏❤️🇺🇦