Модернізація батареї Cтаблфілда 🔋
Відео використане як ілюстративне зображення із превью, сам зміст не було перевірено, але він може бути пізнавальним
Мене давненько цікавили різні земляні батареї, тобто альтернативні джерела живлення. Як зазначалось в деяких згадка про батарею Стаблфілда, що вона може функціонувати довгий час. Щоб таку виготовити потрібні матеріали для експериментів та ще всяке начиння, що з одного боку простіше придбати готовий акумулятор, повербанк чи якусь зарядну станцію. Проте вони корисні коли є сонячна панель чи інше живлення, щоб періодично поновлювати заряд. Інші типи гальванічних елементів, по типу застромити залізяки в землю, теж вимагають наявність достатньої кількості тих залізяк і хорошої площі, для чогось серйознішого і мобільність теж не дуже, тобто її не буде.
Якось закортіло мені розібрати легкий акумулятор 18650, бо одні важчі, а цей щось не дуже, ще й перестав працювати. Це справа небезпечна, в тому числі через хімічні випари, тож краще подивитись відео, виявляється на ютубі є україномовне.
Тож розкурочивши вкрай корпус, до огляду стали доступні внутрішні детальки. Виявилось, що там були металеві тоненькі стрічки, можливо мідні та цинкові, посипані якимось чорним порошком та просочені спеціальною кислотою чи ще чимось для реакції. Закутані в діелектрик чи ще якусь ізоляцію і щоб різка хімія краще трималась. Це наштовхнуло на думку, що схожий спосіб можна використати для вдосконалення батареї Стаблфілда. Тобто замість ховати її в землю, можна додавати трохи ґрунту зволоженого цільовим реагентом (що там підходить для акумуляторів), оцтом чи розчином солі. Останні два працювали й не скаржились.
Дуже схематично, щоб було хочь якесь уявлення
Замість звичайної намотки із чергуванням дротів різного металу (спрощене пояснення) й ізоляції, на кожен шар дротів наноситься певна кількість зволоженого ґрунту (чи порошок деревного вугілля), а потім покращене ізоляційне покриття, щоб утримував вологу, а далі вже наступний шар дроту відповідного металу і до потрібної кількості.
В мене був дуже простий експеримент зі шматком мідного та алюмінієвого дроту в дуж простій конструкції, віддалено схожої на батарею Стаблфілда. Покрити піском просочених розсолом із огірків, бо чого даром сіль переводить. Десь може бризкався оцет розведений із водою. Щось воно давало, якусь напругу, до вольта, а може один із хвостиком. Проте пролежавши так, напівзамотані більше двох місяці, теж давали якийсь струм.