Звичайні дні, продовження - Regular days go on
Доброго ранку, шановна спільното!
Я так більше не можу. Знову прокинулася о четвертій ранку, але без сил взагалі. Я вже навіть для дописів на стіметі користуюся старими світлинами, бо піднятися і зробити нові вже дуже складно. Писати теж нелегко, але поки що тримаюся в режимі щоденного допису. Сподіваюся, що протримаюся і далі і хоча б на мої блоги загострення не вплине.
Я прораховувала такий варіант розвитку подій, і відео для акаунти в тіктоці знімала одразу пачками, тобто тепер у мене є можливість нічого не знімати аж тридцять днів. Зазвичай я готую дописи для всіх блогів, але от цього разу для стімета не підготувала (зазвичай я наперед роблю книжкові огляди), так що доведеться якось викручуватись просто в процесі.
Дівчат я зараз теж не гуляю. Вийти з дому з шансами знепритомніти так собі ідея, а тим більше з моїми малими. Зато нещодавно прям потішилася - почула, як молодша хропить. Це було так кумедно, я навіть передати не можу. Маленька маленька собачка, і такий низький хххрррррр:)
Дуже хочеться в дописі розповісти щось цікаве, але скидається на те, що єдине, що я зараз можу розповісти цікавого, це як же ж сильно вирубає мозок психіатрична фарма. Наче живу, і наче й не живу. Планувалося що через неї я зможу відіспатися та перепочити, але я відчуваю, що тільки ще більше стомилася, і що з цим робити невідомо.
Окремий біль це те, що зараз я через все це не можу займатися спортом, бо повністю дезорієнтована у просторі. В четвер планую повертатися до тренувань, і хоч трава не рости, бо скільки ж можна.
З любовʼю, ваша Foxy
Good morning, dear community!
I can't do this anymore. She woke up again at four in the morning, but without strength at all. I already use old photos even for posts on steemit, because it is already very difficult to upload and make new ones. It's not easy to write either, but for now I'm sticking to the daily post mode. I hope that I will hold on and at least my blogs will not be affected by the exacerbation.
I calculated this version of the development of events, and I shot videos for the tiktok account immediately in batches, that is, now I have the opportunity not to shoot anything for as many as thirty days. I usually prepare posts for all blogs, but this time I didn't prepare them for Steemit (I usually do book reviews in advance), so I'll have to somehow get out of the way just in the process.
I don't go out with girls now either. Leaving the house with the chances of passing out is such an idea, especially with my little ones. But recently I was really amused - I heard the younger one snoring. It was so funny, I can't even tell you. A tiny little dog, and so short hhhrrrrrr :)
I really want to say something interesting in the post, but it seems to me that the only thing I can say that is interesting right now is how much the psychiatric farm cuts out the brain. As if living, and as if not living. It was planned that through it I would be able to get some sleep and rest, but I feel that I am only getting more tired, and it is not known what to do with it.
A separate pain is that now I cannot do sports because of all this, because I am completely disoriented in space. On Thursday, I plan to return to training, and even if the grass does not grow, as much as possible.
With love, your Foxy
Я теж собі в Юскі купила гірлянду, ….а коти дріт зжерли…
Упс...
Упс..
Стільки квітів
Це життєва необхідність, щоб не бачити ненависних сусідів))