Сонячні квіточки Віоли/ Viola's sunny flowers (Ua/En)

Привіт всім, друзі.
Минулої неділі у Нідерландах було зафіксовано рекордно високу температуру. З 1930 року цього дня повітря не прогрівалося вище 14,7 градусів. А 3 березня 2024 метеостанція зафіксувала новий рекорд – 15 градусів вище нуля. Та й без цих фіксувань та прогнозів було реально зрозуміло, що незважаючи на перші дні весни, вже відчуття того, наче на дворі травень, а не березень.
Цікаво ми, люди, влаштовані. Все ж ми є частиною природи, яка підкоряється їй повністю. В такі погожі сонячні дні сил та енергії, хоч відбавляй. З пробудженням природи і ми наче прокидаємося від зимової сплячки, наповнюючись життєдайною енергією на повну силу. Принаймні, так завжди відбувається зі мною.
Прокинулася я в неділю досить пізно. І то, мабуть, спала б довше, якби не веселий дитячий лемент за вікном. Вийшовши на подвір’я, я все зрозуміла: теплий та ясний день виманив всю дітвору та їх батьків з будинків. Я теж довго стояла на сонечку та спостерігала за малечею та їх веселощами. Спіймала себе на думці, що із задоволенням попрацювала б у клумбі і на подвір’ї. Де й сили і бажання взялися!?
Та весна вередлива і мінлива. Побалувала нас трішки своєю присутністю і знову відійшла. Вже вчора було прохолодно, а сьогодні йде сірий та похмурий дощ. Попри це перші весняні квіти буяють на повну силу. Серед міста цілі оазиси із Віолою жовтою, яку в народі ми звемо Анютині глазки. Ця яскрава рослинка прекрасно почувається, адже любить вологу і не боїться холоду. Згадала мамин сад, який теплої весни повністю заростає триколірною Віолою. Ці маленькі квіточки підняли настрій, наче промінчики сонця, а ще навіяли в щемливо-теплу ностальгію за батьківським рідним обійстям.

Greetings, friends.
Last Sunday, a record high temperature was recorded in the Netherlands. Since 1930, the air has not warmed above 14.7 degrees on this day. And on 3 March 2024, the weather station recorded a new record of 15 degrees above zero. Even without these records and forecasts, it was clear that despite the first days of spring, it already felt like May, not March.
It's interesting how we humans are arranged. Yet we are a part of nature and we are completely subordinate to it. On such sunny days, we have more than enough energy and strength. With the awakening of nature, we seem to wake up from hibernation, filled with life-giving energy to the fullest. At least that's what always happens to me.
I woke up quite late on Sunday. And I probably would have slept longer if it weren't for the cheerful shouting of children outside the window. When I went out into the yard, I realised that the warm and clear day had lured all the children and their parents out of their homes. I stood in the sun for a long time and watched the kids and their fun. I caught myself thinking that I would love to work in the flowerbed and in the yard. Where did the strength and desire come from?
But spring is capricious and changeable. She pampered us with her presence for a little while and then left again. Yesterday it was cool, and today it is raining grey and gloomy. Despite this, the first spring flowers are in full bloom. There are whole oases in the city with yellow Viola, which we call Anyuta's eyes. This bright plant feels great because it loves moisture and is not afraid of cold. I remembered my mum's garden, which in warm spring is completely overgrown with tricoloured Viola. These little flowers lifted my spirits like rays of sunshine, and also made me feel a little nostalgic for my parents' home.