Мова іншої країни
Привіт всім, друзі.
Ось і настав момент, який я досить довгий час відштовхувала від себе, як надокучливу муху. Я про вивчення нідерландської мови. 8 місяців проживання в країні, а мої знання мови нижче позначки 0 ☹. Дарма, що перебуваю в середовищі носіїв цієї мови. Але для мене вона, як китайська чи японська: один суцільний звук, який в більшості своїй складається з «х», «р» та «зей». Ось так.
Насправді, я розуміла, що все ж доведеться вчити, хоча тут всі говорять англійською і легко переходять на неї без жодних проблем. Та дечому, нам українцям, варто все ж повчитися в нідерланців. Вони дуже люблять свою мову і всіляко намагаються навчити всіх, мене в тому рахунку. Коли ж я роблю намагання запам’ятати, то вони дуже радіють. Деякі місцеві трішечки сноби. Вони відмовляються говорити іншою мовою окрім своєї, хоча добре знають англійську. В основному такі моменти відбуваються в робочі моменти, не в побуті.
Зараз вважається так: 6 місяців пройшло з моменту приїзду, адаптація відбулася, а отже надалі – будь добрий вчи мову. І вже ніхто не «панькається». На роботі сказали, що продовження трудового договору, (мало того – обіцяють постійний контракт!) можливе за умови вивчення мови.
Отож, у понеділок відбулося перше моє заняття. Це було страшно та незвично. Я в паніці намагалася відтворити якісь звуки. Та вже вдома я заспокоїлася та зрозуміла, що для будь яких навиків потрібна практика, багато практики. А потім я подумала, що мову хімії я знаю, формули читаю (за фахом вчитель хімії), то нідерландську все ж зможу вивчити. Знаю, що буде нелегко, але впертість, мотивація та повага до місцевих людей та самої країни сподіваюся дадуть свої плоди
Так, от би так в Україні, продовження трудового контракту - за умови знання державної мови. Ага... Десь західніше Збруча якщо говорив українською, то на тебе дивилися скоса і як у пісні "Мері" могли спитати "Ти са Львова"? Зараз вже не так, але ж хіба мала статися така кривава війна, щоб ці зміни принаймні почалися (але їм ще далеко до завершення)?
Я он досі соромлюся іноді говорити українською мовою, бо мені весь час здається, що мова в мене ще недостатньо чиста. Роблю буквально все, що можу, щоб її покращити, перевела все своє життя на українську, але все одно іноді в голові починає довбати наче той дятел: ні, ще не можеш, недостатньо чисто, не соромся зі своїм суржиком((
Суржик - це нормально. Я живу у тій частині Нідерландів, що ближча до Німеччини. Звичайно ж, вимова відрізняється від іншої частини країни.
Так, я також такої думки. Та ще й якщо добре покопати, то й того суржика майже не лишиться, а значною мірою це регіональні говірки та наріччя. Та навіть якщо це суржик, то краще так, тут немаж чого соромитися. А тут вбили людям в голови, що українська - то мова неуспішних селюків, от вони і русифікувалися, особливо в середовищі, коли на місце замордованих голодомором родин привезли переселенців з Росії, які і поширювали такі наративи.
І я про те... Взагалі "какая разніца" мене приводить в шок, викликає гнів, через людську тупість
Я сподіваюся, що ми виживемо як держава, як нація, бо інакше українська може зникнути з лиця Землі, бо окупанти вже не повторять своїх "помилок", вони просто знищують усіх носіїв української мови. А якби у найгіршому випадку Україна перестала існувати як держава, то наша мова зникне-через покоління два.
Вчити мови дійсно важко, потрібно дуже багато практики та зусиль, але все можливо, питання лишень у часі)
Успіхів вам 🙂🍀
Дякую за підтримку
Я впевнена, що у вас все обовʼязково вийде;) вчити нову мову іноді справді важко, але я на 100% впевнена, що як тільки ви почнете- все одразу піде вгору))
Дякую. Намагаюся вірити всебе