Momento mori

Привіт всім у спільноті.
Досить цікавими та незвичними є для мене, православної християнки, деякі традиції католиків. Вчора у католицьких вірян було свято Воскресіння Господа. Цілий день храми були відчинені, велися вранішні (і не тільки) служби.
В місцевості, де я зараз мешкаю, переважає протестанство. Це досить древня гілка віри. Більшість місцевих мешканців глибоко віруючі. В кожному, навіть самому маленькому селі, в його центрі, є великий храм. Якщо ж це місто, то їх (храмів) може бути декілька. Всі будівлі в гарному стані, незважаючи на свій поважний вік, адже більшість церков тут датуються 15-16 століттям.

Вчора я прогулювалася в одному невеличкому, чепурному містечку, в якому дзвіниці церкви видно з усіх куточків, а чарівні звуки передзвонів, які лунають щогодини, змушують зупинитися, щоб без зайвої метушні послухати неземну мелодію. Виникло бажання роздивитися з близька цю церкву.
Інформаційна табличка повідомляє, що храм побудовано в 12 столітті. Він пережив декілька пожеж та був значно поруйнованим під час Другої Світової війни. Попри це, збереглися частини первинної будівлі. Та найцікавішим виявилася інформація про західну стіну, в якій замуровано черепа людей. Я попрямувала туди.
Дійсно, стіна, яка вціліла протягом багатьох століть містить виступ, в якому у нішах, під захисним склом, розміщені людські черепа. При близькому спогляданні видно, що вони дуже старі, адже місцями повністю потрухлі.

Це осередок давньої католицької практики - Momento mori, що означає «пам’ятай про смерть». Здавалося б, навіщо думати про смерть, коли життя таке прекрасне? Та свого роду – це нагадування людям про тлінність життя, про необхідність цінувати кожен момент та намагатися дотримуватися законів Божих, щоб не занапастити свою безсмертну душу. Ці черепа є візуальним нагадуванням про те, що кожен є смертним, а тому варто бути відповідальним і не витрачати дорогоцінний час життя даремно.
Ця сакральна стіна в храмі розташована навпроти кладовища, тому ефект від черепів підсилюється. Все разом це виглядає так по середньовічному: містично та похмуро.

Після цієї прогулянки я теж трішки задумалася. В основному про швидкоплинність часу, про вічну зайнятість та про світ навколо, що повен чудес. Скільки прекрасного на Землі! Тож потрібно намагатися побачити якомога більше, за для збагачення власного світогляду та душі.