Гіацинт/ Hyacinth (Ua/En)

Привіт, друзі.
Мені подарували Гіацинт. Горщик з прекрасною квіткою вручили в знак поваги, що було дуже для мене приємно.
Я обожнюю квіти. Що правда, кімнатні мені подобаються, але я не люблю за ними доглядати. Та це не стосується Гіацинту. Я дуже люблю його аромат. Він пахне бузком. Реально, дуже схожий запах. Хіба, що не такий п’янкий. До всього, за ним дуже легко доглядати. Це не перша така моя рослина, а тому я точно знаю, що робити з нею. Зараз я милуюся поступовим цвітінням. У горщику декілька цибулинок, які розпускаються поступово. Помірний полив і достатня кількість світла – ось і увесь догляд.
Після того, як Гіацинт відцвіте, я відріжу всі залишки цвітоносу та викопаю і гарно висушу цибулинки. Зберігати їх буду у темному сухому місці до наступного року. Ближче до лютого, я посаджу їх у горщик із свіжою землею та знов насолоджуватимуся густим суцвіттям та неймовірним ароматом. Головне, не забути про цибульки, які «спочивають». Бо вже колись таке траплялося зі мною 😊.
Я знаю, що Гіацинт потрапив у Європу з країн близького сходу. До речі, в деяких тамтешніх країнах роблять настій з цієї рослини та використовують у лікувальних цілях. Ним натирають хворі суглоби, прикладають до ран, як антисептичний та знезаражуючий засіб. Хоча, як на мене, така медицина є досить сумнівною, адже рослина отруйна. Навіть невелика кількість може призвести до тяжкого отруєння.
Гіацинт досить давня рослина, яка навіть має свою легенду. За древньогрецькою міфологією жив колись юнак, якого звали Гіацинтом. У нього був закоханий Аполлон (!) та бог вітру Зефір. Останній був дуже ревнивим, а тому диск, який метав Аполлон, направив прямо в голову красивому юнакові. Рана виявилася смертельною. З крові Гіацинта Аполлон створив квітку, надзвичайної краси та назвав на честь загиблого. Ось така сумна легенда.
Гіацинти бувають різних кольорів. У мене – ніжно бузковий. Такий відтінок мені дуже подобається. Дивлюся на нього, вдихаю приємний запах і згадую травень, бузок, весну, Україну…

Hello, friends.
I was presented with a hyacinth. A pot with a beautiful flower was presented as a sign of respect, which was very nice for me.
I adore flowers. I do like indoor ones, but I don't like to take care of them. But this does not apply to Hyacinth. I really love its scent. It smells like lilacs. Really, it smells very similar. Except that it's not as intoxicating. And it's very easy to care for. This is not my first such plant, so I know exactly what to do with it. Now I am admiring the gradual flowering. There are several bulbs in the pot that bloom gradually. Moderate watering and enough light is all I need.
After the hyacinth has faded, I will cut off all the remnants of the peduncle and dig up and dry the bulbs well. I will store them in a dark, dry place until next year. Closer to February, I will plant them in a pot of fresh soil and enjoy the dense inflorescence and incredible aroma again. The main thing is not to forget about the dormant onions. Because this happened to me once before 😊.
I know that Hyacinth came to Europe from the Middle East. By the way, in some countries there, they make an infusion of this plant and use it for medicinal purposes. They rub it on sore joints, apply it to wounds as an antiseptic and disinfectant. Although, in my opinion, such medicine is rather dubious, because the plant is poisonous. Even a small amount can lead to severe poisoning.
Hyacinth is a rather ancient plant that even has its own legend. According to ancient Greek mythology, there once lived a young man named Hyacinth. Apollo (!) and the wind god Zephyr were in love with him. The latter was very jealous, and so the discus thrown by Apollo hit the handsome young man right in the head. The wound was fatal. From the blood of Hyacinth, Apollo created a flower of extraordinary beauty and named it in honour of the deceased. This is a sad legend.
Hyacinths come in different colours. Mine is a pale lilac. I really like this shade. I look at it, inhale its pleasant scent and remember May, lilacs, spring, Ukraine...