Мій перший поцілунок також був через гру. У мене немає негативного присмаку до цього спогаду, я поцілував саме дівчину, в яку був закоханий) Й інакше я б її не поцілував, бо мені було 12 років, а їй 16. Ми й у 10 років грали в "бутилочку", але то був просто дотик губами, а тут вона поцілувала мене по-справжньому, по своїй же ініціативі, бо я й гадки не мав, що є якесь "по-справжньому".

Напевне, мало не всі в поколінні міленіалів цілувалися вперше через гру. Я тепер вперше в житті про це подумав. Навряд чи це характерно для молоді зараз. Всі люблять поцілунки, та нам немов був потрібен "законний" привід (виграш / програш у грі), а інакше наче ніяк не можна... Це тепер мені здається якимось диким міксом сором'язливості і розпусти. Бо коли всі соромляться просто так поцілуватись з тим єдиним з ким бажають, і тут же всі переціловують одне одного "в бутилочку"... це якийсь парадоксальний "загон" своєї епохи.

Я задумався з цього приводу, і перш ніж відсилати тобі відповідь, запитав ЧатГПТ про мій здогад: любов до ігор це спільна риса усіх міленіалів?
Ось резюме з її відповіді:

Так, любов до ігор є однією з спільних рис серед міленіалів, хоча її вираження може варіюватися. Загалом, любов до ігор серед міленіалів — це не тільки хобі, але й культурний феномен, який часто стає важливою частиною їхнього соціального життя. Міленіали, як я бачу, мали особливий підхід до ігор як частини свого соціального життя, і це створило певні шаблони поведінки, зокрема щодо знайомств і почуттів. Вони мали певні бар'єри, і це дозволяло відчувати більшу безпеку в процесі відносин, навіть через гру.