Ну тебе й поносило по віщунам. Я б ніколи не пішла до таких людей 🤣🤣🤭

З Вікою я просто дружив, спершу на ниві тематичних весіль, яку я люблю, а вона такі весілля влаштовує. З Ольгою планували зробити разом кліп до моєї пісні (щоб вона знялась). До отця Макарія їздив заради самої служби, там відчувалася рілі велика благодать, "хоч сокиру вішай", і я там дуже наповнювався. Так що я вважаю це далеко не те, що "поносило по віщунам".

Та від отця Макарія мене відвернуло в один момент...Він був хворий, ноги опухли, тож приятель купив йому сандалі, а мене попрохав скласти компанію, поїхати з ним. Поїхали на його Тойоті, але в мене особисто справи були паршиво в той період. Тож я купив для нього хоч скромний дар, пачку гречневої крупи.
Отець Макарій прийняв мій дар презирливо, сказав:
— Собакам варитиму...

З тієї миті він для мене вмер, і я більше жодного разу до нього не їздив. Бо так відповісти, це гівно навіть для звичайної людини, а для людини божої...Міг би сказати просто"Дякую".

В ту ж зустріч він сказав нам у хаті, що хворий з ніг до голови..."Хіба шо язик ще не болить" (оце до теми, що допомогати рілі винним кармічно також наказуємо: він багатьох зцілював, а на себе набрав стільки хвороб). Навряд чи він ще живий, та в нашій області він був все ж феноменом, до нього їздили цілі паломництва: приїздиш, а вся вулиця заставлена автівками на кілометр... Розумієш, як диму без вогню не буває, так і подібна популярність ніколи не виникає на пустому місці.