You are viewing a single comment's thread from:
RE: DELETED POST. Творча кухня: печемо Колобків, жаримо золотих рибок
І так, по водам, він дійшов до катамарану, на якому відпочивали дві молоді дівчини в бікіні.
Дівчата були народжені в 21-му столітті і звикли нічому не дивуватися, тож просто глянули на нього поверх затемнених окулярів.
— Чо нада? — запитала одна дуже нахабно і викликаюче.
"Ну і курви...— подумав Ляо Шань, — таких зваблювати...це все-рівно, що проти вітру плювати... Може, просто вкрасти в них бутилку з мінералкою? Простіше буде."
Ідея цілком могла спрацювати, він уже навіть побачив в уяві картинку, як уліпьотує від них по воді з бутилкою "Міргородської". Але тут його погляд знову випадково упав на прекрасний закат...І Ляо Шань вдруге заридав, цього разу прямо біля катмарану і на виду у дівчат.
Білявка з зафарбованим в темний колір корінням волосся протягнула діду косяк, він затягнувся, передав його рудій рясно всипаній веснянками молодиці…
І вони як «праАмериканці» розкурили люльку
Миру…
Шао Ліню стало так добре… він відчував на собі подих морського вітру, що грався його волоссям… відчував як нагріте за день повітря опікується ним, гріючи його тіло своїм…
Крик чайок здавався йому музичною симфонією…
Здається це і є Нірвана.
Аж ось вушні раковини почали відчувати інші частоти…
Дельфіни….
Серце діда закалатало… він завжди мріяв поплавати поруч з цими мудрими тваринами, котрих вважав найвищою єволюційною ланкою на планеті. Не роздумуючи він стрибнув у воду і вхопився за плавець дельфіна, котрий пропливав поруч.
Ляо Шаня потужно вкрило, так що він навіть поплутав власне ім'я.
Це був екстаз, і він запитував себе: а після легалайзу, чи вважається куріння травки все ще гріхом? Здавалося, дельфін несе його не у відкрите море, а прямісінько до самого раю.
Якось він читав, що британські вчені встановили, наче "під травкою" займатися гріховним ділом ще приємніше, тож тепер подвійно не хотілося поспішати помирати.
Ось що значить жити в кайф…
— «Ми постійно так живемо та насолоджуємося життям, Шао Ланю».
Шао, остовбенів, та відкрив очі, які від подиву широко вилізли з своїх орбіт…
До нього говорив дельфін.
— «Звідки ти знаєш моє імʼя» ?
— «Я вмію читати думки, всі дельфіни вміють…, мене звати Дарвін»
— «Ппппривітттт Дарвін, як Чарльза, ЧЧЧЧальза ДДДарвіна?»
Зуби мудреця цокотіли від страху.
— «Так, мене назвали в честь нього, я принц Атлантиди Дарвін 17-ий, а он мій брат Бігль, котрого назвали на честь кораблю на котрому молодий Дарвін відправився в свою доленосну експедицію. Пропоную глибоке занурення та знайомство з потонувшим континентом на імʼя Атлантида, підтримуєш?».
— А я там не задихнуся під водою?
— Ні, що ти ! У нас під водою весело, і можна дуже довго протриматись. Я також познайомлю тебе з великим Ктулху, Дагоном і рибо-бабами.
— А як же бейби з катамарану, що мене накурили?
— Та забий, ти все-рівно старуватий для них. А нашим атлантидівським рибо-бабам уже по 10 тисяч років, хоча більше 35 не даси. Саме те!
— Як грішити вперше, так уже з рибо-бабою! — захохотав Ляо Шань. — Ну, окей, окей, погнали до Атлантиди, юхууууу!!!
І дельфін пірнув.
Прокинувся Ляо Шань знову в черзі до воріт раю.
— Містере Ляо Шань, це вже не смішно! — сказав янгол. — Проте, ми бачимо, що хоча ви так і не зробили тяжкий гріх самим ділом, ви все ж встигли пізнати свою гріховну натуру, бо сам намір на гріх для душі енергетично мало чим відрізняється від гріха.
Тут ось чорт-куратор уже дописав у вашій Книзі життя:
— Містере Лао Шань, — резюмував янгол. — Ми порадилися, і вирішили влаштувати вам акцію: записати 4 звичайних грішки, як 1 тяжкий. Проходьте. І сподіваюся, як великий просвітлений мудрець, ви тепер усвідомили, що не розуміти своєї справжньої гріховної натури, і самому приписувати собі святість, це і є один із найтяжчіх гріхів, через який ми насправді не впускали вас до раю.
Бо був колись уже тут дехто, хто вважав себе найкращим за всіх і безгрішним. Через те і відпав від нас, і звуть його тепер дияволом.
THE END.
Шикарний кінець. Браво маестро! 🎻
Дякую) З такою неймовірною скрипкою, як ти, гріх не зіграти щось цікаве.
Сподіваюся, моя метафора звучить, як добрий комплімент)
На скільки я розумію цей інструмент тобі ближче ;)
В даному випадку ти (хоч як метафорична скрипка) все ж ближче, бо реальної гітари в мене давно нема, і я з нею навіть листуватись онлайн не можу. Хоча, в електронному форматі (о так!) у мене цілий оркестр.