Ось ще із моїх улюблених (але не подумай, що у мене настільки однобокий смак. Це якщо хочеш щоб вони продовжили і поглибили роздуми саме по вже початій темі):

• "Кільце нібелунгів" (2004, з Крістаною Локен).

• "Беовульф" (з Ангеліною Джолі).

Цифрова Джолі (бо це цифровий фільм) грає матір демонів, накшталт Ліліт.
Крістанна Локен грає Брюнхільду (валькірію, яка заради кохання пожертвувала безсмертям і стала просто королевою Ісландії, хоча в фільмі саме цей аспект не висвітлюється, маючи на увазі, що люди і так знають міф).

Обидва фільми на перший погляд виглядають як просто пригодницькі і наповнені магією казки, проте при перегляді виявляють багато глибокого сенсу, і як їх передивлюся, то можу потім обдумувати це тиждень, і нічого більше не хочу дивитись. Бо тут також присутня ідея Шляху героя, але в даних фільмах герої, на відміну від цинічного Корсо, сходять з власного Шляху заради золота і слави, і через це розгортається драма всієї їхньої долі.

Всього один спойлер: у середньовічному світі, де немає ні звязку ні комунікацій, як у нас, Зігфрід із Бургундії і Брюнхільда аж із Ісландії, знаходять одне одного, слідуючи обоє за падаючим метеоритом, і зустрічаються біля його кратера.