Співчуваю, Юля. У мене була така ситуація в 2011 році, коли я взяв в лютому в управління магазин-банкрут з боргами, а влітку він під моїм керівництвом став самим успішним серед 186 подібних. Та до осені один підлабузник мене "підсидів"(як я тоді подумав), і власник бізнесу сказав мені:
"Богдан Васильович, або їдете зі мною відкривати інший магазин з нуля в іншому місті, або залишайтеся...але директором уже буде Є.В."
Я дуже не хотів їхати та довелося. Проте врешті це вийшло на благо, бо я тоді продовжив ріст і заробляв ще більше, побачив країну, а Є.В. залишився лише директором одного магазина в маленькому містечку. Та й то на якийсь час, бо бізнес той давно захерів.
Тож може доля зараз просто хоче виштовхнути тебе до чогось кращого, в інше місце? Те, що я сприйняв тоді, як несправедливість, насправді ж було тим, що власник бізнесу більше цінував мене, як спеціаліста, і навіть шляхом шантажа хотів, щоб я не залишався в провінції, а поїхав працювати далі з ним. Можливо, скоро проявиться якийсь (звісно по іншому) та все ж позитивний аспект і в твоїй долі, який ти поки не помічаєш через емоції.