Продовжую розглядати Апостольську бібліотеку Ватикану.

В манусрипті, який підписаний в бібліотеці Ватикану незрозуміло, як "Manuscript - Pal.lat.50", на сторінці 4 розміщена така ілюстрація-ікона. Зображений якийсь чоловік з книгою (судячи по німбу, один із легіону католицьких святих), а над ним на фресці незвичайний бик з крилами. Також з книгою, і в обрамленні німбу місяця.

Доволі цікаво, як для релігії, яка засуджує поклоніння золотому тельцю. Те, що бик з'являється в обрамленні німбу, з крилами та з книгою, може свідчити, що це не просто зображення тварини і має важливе теологічне значення, яке вимагає знання контексту для глибшого розуміння. Можливо, це алегорія, що має на меті підкреслити конкретні аспекти божественного порядку.

Джерело (і цієї ілюстрації, і наступних): https://digi.vatlib.it/view/MSS_Pal.lat.50

Що таке сам "Manuscript Pal.lat.50" мені вдалося знайти лише в сторонніх джерелах — це "Codex Aureus of Lorsch", книга Євангелій, написана латинською мовою між 778 і 820 роками, приблизно в період правління Карла Великого.

Codex Aureus of Lorsch

Вперше був зафіксований у абатстві Лорша (Lorsch, Німеччина), для якого він, ймовірно, був написаний, і де згадувався як "Evangelium scriptum cum auro pictum habens tabulas eburneas" в каталозі бібліотеки абатства, складеному в 830 році за часів абата Аделунга.

• Цікавий історичний факт: У 10-11 століттях бібліотека Лорша була однією з найкращих бібліотек світу.

Усі сторінки в книзі написані оригінальним чином, у дві колонки таблиці. На папері явно не економили та й читати, як на мене, не дуже зручно, коли в рядку усього по 2-3 слова!

У 16 столітті Отто Генріх перемістив вміст бібліотеки Лорша до Гейдельберга, створивши знамениту Bibliotheca Palatina, незадовго до розпаду Лорша в 1563 році.

Із Гейдельберга "Codex Aureus of Lorsch" був викрадений у 1622 році під час Тридцятирічної війни.

Щоб було простіше приховати і вигідніше продати по-частинам, манускрипт був розідраний на дві половини, і обкладинки також відірвані. Пишно ілюстрована перша половина манускрипта потрапила до бібліотеки Мігацці, а після цього була продана єпископу Ігнацу Баттянью (1741–1798). Ця частина зараз знаходиться в Альба-Юлії, Румунія, і належить до Бібліотеки Баттянему, заснованої єпископом. Друга половина знаходиться у Ватиканській бібліотеці, так що тут ми можемо ознайомитись лише з половиною манускрипту, і в ній я натрапив усього на декілька ілюстрацій.

Ілюстрація на сторінці 67. Тут "нумен" святого уже не бик, а орел (і вже не з місячним, а з сонячним німбом):

У травні 2023 року (не знаю як: по частинам чи цільно) манускрипт був внесений до Реєстру пам'яті світу ЮНЕСКО

Крім поділу на 2 частини самого манускрипту, дві половини відірваних обкладинок також досі зберігаються в різних музеях (ай-ай-ай, які набожні люди, так пошматувати Євангеліє, і за 400 років досі не змогли домовитись, щоб зібрати частини знову докупи!).

Передня обкладинка, з відомими рельєфами зі слонової кістки, знаходиться у Ватиканському музеї, а задня обкладинка, з Дівою Марією і Дитятком зі святими, ангелами і Різдвом Христовим знизу, — у Музеї Вікторії та Альберта в Лондоні.

Оскільки це виявилося просто Євангеліє (яке більшість із нас і так читали), я не бачу сенсу тут "копати" далі, і на цьому завершую огляд.

P.s.

А правда ж, можна при бажанні, і Ватикан цілком міг зробити на своєму сайті до манускриптів хоча б от такі коротенькі огляди, який створив сьогодні я? Тож, якщо у вас є знайомий кардинал або контакт Папи в телеграм, порекомендуйте мене, будь ласка, на цю роботу.

✍ Богдан Карасьов, 28 січня 2025 р.

• Також читайте мій попередній допис із цього циклу: Ватикан відкрив доступ до своєї бібліотеки, яка раніше була закритою.