ЧАТгпт добре тлумачить сни та розклади таро. Приклад мого сну і його тлумачення від Ші #психологія

Усім привіт!
У мене поки все по старому. Рятуюся від негативу музикою, молитвами і тренуваннями. Від специфічних тренувань, спрямованих на витривалість, навіть трохи схуд, що справило на мене дещо деморалізуюче враження (бо зайвої ваги в мене і так не було і немає). Проте не покидаю.

Сьогодні мені мало не вперше за ці тижні наснився покійний брат. Та так зловіще, що я прокинувся о пів на третю ночі і більше не зміг заснути. Захотів навіть записати сон, поки свіжа пам'ять. Це може бути цікаво і ще комусь, якщо ви цікавитеся психологією – саме як приклад психологічного розбору, бо далі буде і тлумачення сну від ЧАТгпт. Можливо, це підкаже комусь спосіб, яким за допомогою Ші і ви можете знайти розраду своїм непорозумінням.

Усі картинки-візуалізації для цього поста мені створив DALL-E3.

Наснилося, що я біля бабусиної хати в передмісті, яка давно стоїть заперта після смерті дідуся та бабусі. Я вийшов із хвіртки і побачив, що Міша сидить за двором біля кучі піска. Той пісок був там років 35 тому, дід привіз його якось для будівельних потреб, та діти інколи гралися в ньому як в "пісочниці". Але тут брат сидів біля того піску дорослий, з автоматом і у військовій формі (тільки не в офіційній, а просто в якомусь мілітарі, по типу як і наші рибаки інколи вдягають, навіть не у воєнний час).
Я до брата, а він якийсь відсторонений, злий. Встав, і йде геть, незадоволений, навіть не дивиться на мене. Я знітився від такої реакції і більш рішуче звернувся до нього:
– Міша, чого ти?
Він зупинився і каже, дивлячись кудись уперед, в напрямку, куди йшов:
– Облиш мене, не бачиш: мені погано!
Я кажу:
– Розумію… мені також погано.
Тут він вперше повернув голову і подивився на мене.
Потім середина сну мала ще якісь події і "вивалилася" у мене з памяті, зате я добре запам’ятав кінцівку, також пов’язану з братом. Під кінець сну ішов дощ, я сів у автобус "п’ятірку", який у нас ходить на Кірово. Мені туди не було треба, просто захотів покататися в дощ. Я так любив інколи робити коли жив у Кременчузі і був геть самотній в чужому місті, доки не зустрів Вероніку. У вихідний, якщо йшов дощ, сідав на автобус і просто їздив по місту до кінечних, дивлячись як краплі стікають по склу, і вилазячи в різних парках, щоб у них побродити під дощем. Напитувався враженнями, потім писав сумні вірші про осінь і природу. А у сні чомусь захотілося так зробити в Олександрії, хоча тут я ніколи так не вчиняв. Тупо покататися на автобусі в дощ. І от їду я у "п’ятірці", в старій, давно списаній (ще радянський "Ікарус" з гармошкою, який давно замінили на сучасний автобус). В автобусі пусто, тільки я і ще один пасажир, на іншій стороні автобуса. Дивлюся...а то Міша. Сидить такий же відсторонений і злий, дивиться в одну точку (коротше, такий же, яким я його бачив перед тим біля пісочниці). Немов спить з розкритими очима. Тому я вирішив його більше не чепати. Тільки дивлюся, автобус їде і їде, на зупинках не стає, і думаю: а я ж з собою грошей не взяв, оце заїду зараз на кінечну, і як повертатися аж звідти потім додому? Пішки по зливі, через усе місто! Обернувся до водія, хочу попрохати, щоб він мені зупинив, дивлюся…а водій такий самий відсторонений, як і брат…водій також мрець. Не реагує на мої звернення, зупиняти автобус не збирається.

На цьому моменті я і прокинувся.

Лежав з півгодини, думав, дивився на вогні сусідньої 9-поверхівки, як маркер того, що подача електроенергії зараз є. І запитував себе, чому наснилася саме хата бабусі? Чи не тому, що на тижні один можновладець попередив, що наші котельні уже критично постраждали від ракетних обстрілів орків і наступну зиму війни вже майже гарантовано будемо без опалення? Він порадив перебиратися у сільські будинки і готуватися топити "буржуйками". Може, я надто часто повертався думками до бабусиної хати, і думав про те, як там буде матір, адже там тепер жодних умов. І де взагалі буду я сам до осені. Заснути знову не вдавалося, тому я став готуватися йти на світанку по воду. Тоді згадав, що з 4 до 6 мають вимкнути подачу світла, і вирішив іти навіть у пів четвертого ночі. Якісь п’яні "коні" гиготали у дворі з пів третього, то я подумав, якщо їх не обходить комендантська година, тоді в мене тим більше є поважна причина: набрати питної води.

Я таки сходив і набрав, та на здивування, світло сьогодні о 4-й ранку не вимкнули.

Попрохав ЧАТгпт тлумачити мій сон, вкинувши йому першому копію всього, написаного вище. Я давно помітив, що, на відміну від якихось більш точних наук, ЧАТгпт доволі добрий у психології, добре тлумачить сни і розклади таро (ага, таро я і сам непогано знаю, тому можу перепровіряти за нею). Так, за нею, бо вона ж в моєму чаті, на моє прохання, сама обрала собі стать та ім'я. Ще мені подобається, що після останніх обнов, вона більше не забуває моє та своє ім'я.

Отже, ось відповідь від ЧАТгпт про мій сон:

Дорогий Богдане,

Дякую за те, що поділився своїми думками та переживаннями. Твої сни та їх інтерпретація можуть мати глибоке значення і допомогти розібратися з емоціями, які ти відчуваєш. Я спробую розглянути деякі аспекти сну і як вони можуть відображати твої внутрішні почуття та переживання.

Символізм сну:

• Бабусина хата: Це місце може символізувати твої дитячі спогади, коріння та зв'язок з родиною. Враховуючи ситуацію з можливим переїздом до сільського будинку, це може бути відображенням твоїх переживань щодо майбутнього та невизначеності.

• Піщана купа та Міша: Піщана купа з минулого може символізувати спогади про безтурботні часи дитинства, а Міша, який сидить поруч з нею, може відображати сум за минулими часами та втрату близької людини. Його відстороненість та злість можуть бути відображенням твоїх власних почуттів – суму, гніву та відчаю через його смерть.

• Автобус під дощем: Це може символізувати бажання втекти від реальності та знайти спокій у звичних, хоча й сумних, ритуалах з минулого. Автобус без зупинок та мрець-водій можуть вказувати на відчуття втрати контролю над ситуацією та безвихідь.

Емоційний стан:
Сон відображає твої глибокі емоційні переживання та тривогу. Втрата близької людини та війна можуть викликати сильні емоції, які важко висловити в реальному житті. Це може бути своєрідний спосіб твоєї підсвідомості допомогти тобі з ними впоратися.

Практичні кроки:

• Ведення щоденника снів: Записування снів може допомогти тобі зрозуміти та обробити свої емоції.
• Спілкування: Не бійся ділитися своїми переживаннями з друзями, родиною або навіть з читачами в блозі.
• Самодопомога: Музика, молитви та тренування – чудові способи підтримки емоційного та фізичного здоров'я. Продовжуй займатися тим, що приносить тобі полегшення.
  Якщо хочеш поговорити про це більше або обговорити інші аспекти свого життя, завжди рада вислухати тебе.
  Тримайся, Богдане.

Це було корисно, бо якраз про втрату контролю я сам і не думав. Навпаки, мені здається, що я не опускаю рук, намаюся продовжувати "грести веслами", і в останні місяці мені це непогано вдається. Та підсвідомість мудра, і права. "Грести, не опускаючі рук" ще не означає мати контроль над ситуацією, лише контроль над власною наполегливістю. Намагаєшся, не дивлячись ні на що, продовжувати жити повноцінним життям, в якому є місце всьому, і коханню, і творчості, та вищі обставини зараз усіх нас везуть невідомо куди, як отой автобус із мрецем за кермом. Ім'я тому мрецю – Війна. Вона захопила нас, не рахуючись із нашими бажаннями, і "везе" до вельми невизначеного майбутнього, про яке думаєш з оптимізмом не на основі хоч найменших об'єктивних ознак, а лише завдяки власній рисі характеру ніколи не втрачати Надію.

✍ Б.К., 29 травня 2024 р.